首页 > 最新文献
paperpass

Nove ukraïnsʹke pravo最新文献

英文 中文
ОСОБЛИВОСТІ АРБІТРАЖНОЇ УГОДИ ОНЛАЙН В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 全球化背景下在线仲裁协议的特点
Pub Date : 2023-10-18 DOI: 10.51989/nul.2023.4.18
Сергій Олександрович Кравцов
Арбітражна угода, як прояв «автономії волі» сторін зовнішньоекономічних контрактів, має відображатися як у частині самого контракту, так і в окремому документі. У традиційному контексті арбітражна угода має укладатися безпосередньо сторонами з фізичною присутністю в місці укладання контракту. Але як міжнародні нормативно-правові акти, так і національне законодавство багатьох країн дозволяють сторонам обирати альтернативні способи укладання контрактів, визначаючи при цьому можливість розгляду потенційних спорів за допомогою онлайн-арбітражу. Як правило, арбітражна угода про онлайн-арбітраж застосовується до договорів електронної торгівлі, але може також бути частиною інших видів традиційних комерційних договорів, коли сторони узгоджують між собою механізми вирішення спорів за допомогою обміну електронними листами за допомогою електронної пошти. У статті здійснюється порівняльно-правовий аналіз доктринальних підходів, національного арбітражного законодавства та правозастосовної практики України та деяких країн світу щодо можливого використання онлайн арбітражної угоди як передумови для ефективного та швидкого розгляду справи, з однієї сторони, і як реалізація автономії волі сторін арбітражного розгляду, які надають перевагу інформаційним технологіям над традиційним вираженням форми арбітражної угоди, з іншої. Саме через призму практичної реалізації даного питання можна з впевненістю стверджувати про його важливість і необхідність у тій чи іншій правовій системі. Одним із основних векторів направленості українського арбітражного законодавства є необхідність впровадження певних елементів діджиталізації, але все- таки існують стримуючі фактори у вигляді відсутності уніфікованого підходу національних судів, які уповноважені розглядати справи щодо дійсності арбітражної угоди. Таким чином, пропонується внесення змін до національного законодавства України (ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») стосовно розширеного тлумачення дефінітивної конструкції «форма арбітражної угоди».
仲裁协议作为涉外经济合同当事人 "意思自治 "的一种表现形式,既应体现在合同本身中,也应体现在一份单独的文件中。在传统情况下,仲裁协议应由在合同地有实体存在的当事人直接签订。然而,许多国家的国际法规和国内法律都允许当事人选择其他方式订立合同,同时确定通过在线仲裁解决潜在争议的可能性。一般来说,在线仲裁协议适用于电子商务合同,但也可能是其他类型的传统商业合同的一部分,在这些合同中,双方当事人通过电子邮件交流的方式就争议解决机制达成一致。文章对乌克兰和世界其他一些国家的理论方法、国家仲裁立法和执法实践进行了比较法律分析,一方面分析了可能使用在线仲裁协议作为高效和迅速审理案件的先决条件,另一方面分析了仲裁程序当事人行使意思自治的情况,他们更倾向于信息技术而非仲裁协议形式的传统表达方式。只有从这一问题的实际执行角度出发,我们才能有把握地说明其在特定法律体系中的重要性和必要性。乌克兰仲裁立法的主要方向之一是需要引入某些数字化元素,但仍存在一些制约因素,即各国法院在有权审理有关仲裁协议有效性的案件时缺乏统一的方法。因此,建议修订乌克兰国家立法(《乌克兰国际商事仲裁法》第 7 条),以扩大对 "仲裁协议形式 "定义的解释。
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ АРБІТРАЖНОЇ УГОДИ ОНЛАЙН В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ","authors":"Сергій Олександрович Кравцов","doi":"10.51989/nul.2023.4.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.18","url":null,"abstract":"Арбітражна угода, як прояв «автономії волі» сторін зовнішньоекономічних контрактів, має відображатися як у частині самого контракту, так і в окремому документі. У традиційному контексті арбітражна угода має укладатися безпосередньо сторонами з фізичною присутністю в місці укладання контракту. Але як міжнародні нормативно-правові акти, так і національне законодавство багатьох країн дозволяють сторонам обирати альтернативні способи укладання контрактів, визначаючи при цьому можливість розгляду потенційних спорів за допомогою онлайн-арбітражу. Як правило, арбітражна угода про онлайн-арбітраж застосовується до договорів електронної торгівлі, але може також бути частиною інших видів традиційних комерційних договорів, коли сторони узгоджують між собою механізми вирішення спорів за допомогою обміну електронними листами за допомогою електронної пошти. У статті здійснюється порівняльно-правовий аналіз доктринальних підходів, національного арбітражного законодавства та правозастосовної практики України та деяких країн світу щодо можливого використання онлайн арбітражної угоди як передумови для ефективного та швидкого розгляду справи, з однієї сторони, і як реалізація автономії волі сторін арбітражного розгляду, які надають перевагу інформаційним технологіям над традиційним вираженням форми арбітражної угоди, з іншої. Саме через призму практичної реалізації даного питання можна з впевненістю стверджувати про його важливість і необхідність у тій чи іншій правовій системі. Одним із основних векторів направленості українського арбітражного законодавства є необхідність впровадження певних елементів діджиталізації, але все- таки існують стримуючі фактори у вигляді відсутності уніфікованого підходу національних судів, які уповноважені розглядати справи щодо дійсності арбітражної угоди. Таким чином, пропонується внесення змін до національного законодавства України (ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») стосовно розширеного тлумачення дефінітивної конструкції «форма арбітражної угоди».","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135884397","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ГАРМОНІЗАЦІЯ ОСВІТИ УКРАЇНИ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ОСВІТНІМ ПРОСТОРОМ 乌克兰教育与欧洲教育区的协调
Pub Date : 2023-10-18 DOI: 10.51989/nul.2023.4.15
Сергій Федорович Константінов
Статтю присвячено огляду питань уніфікації законодавства України до правової системи Європейського Союзу, де гармонізація освіти є однією з вимог для країн-кандидатів на членство або партнерів. Забезпечення сумісності освітньої системи зі стандартами ЄОП є важливою передумовою для європейської інтеграції та партнерства з країнами ЄС. Одним із ключових напрямів руху до європейського освітнього простору є гармонізація освітніх спеціальностей України з європейськими спеціальностями. Так, гармонізація освітніх спеціальностей України з європейськими стандартами є важливою складовою процесу європейської інтеграції та покращення якості освіти в країні. Це передбачає забезпечення взаємовизнання та порівняльної еквівалентності освітніх програм, підвищення стандартів навчання та вимог до якості знань і навичок студентів. Також зазначається, що серед загальних напрямів адаптації освіти необхідно розглядати шляхи адаптації правничої вищої освіти України до правової системи Європейського Союзу, оскільки адаптація правничої вищої освіти України до правової системи Європейського Союзу є важливою передумовою для розвитку правової держави, гарантії прав і свобод громадян та інтеграції країни в європейський правовий простір. Європейський Союз має свої унікальні правові принципи та стандарти, які необхідно враховувати в процесі навчання майбутніх правників. Акцентується увага на тому, що обов’язковим елементом гармонізації освіти України з європейським освітнім простором є забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Гармонізація підготовки науково-педагогічних працівників передбачає створення спільних стандартів для їх підготовки та кваліфікації. Також зазначається, що підвищення кваліфікації науково- педагогічних працівників також має бути гармонізованим із європейськими стандартами. Це може досягатися через спільні міжнародні програми підвищення кваліфікації, участь у міжнародних наукових конференціях та семінарах, обмін досвідом із колегами з інших країн.
文章概述了乌克兰立法与欧盟法律体系统一的问题,其中教育协调是对候选国或合作伙伴的要求之一。确保教育体系与 EQF 标准的兼容性是融入欧洲和与欧盟国家建立伙伴关系的重要前提。向欧洲教育领域迈进的关键领域之一是乌克兰教育专业与欧洲专业的协调。因此,乌克兰教育专业与欧洲标准的统一是欧洲一体化进程和提高乌克兰教育质量的重要组成部分。这包括确保教育方案的相互承认和比较等效,提高教育标准和对学生知识和技能质量的要求。还应指出的是,在教育适应的一般领域中,有必要考虑如何使乌克兰的高等法 律教育适应欧洲联盟的法律制度,因为使乌克兰的高等法律教育适应欧洲联盟的法 律制度是发展法治、保障公民权利和自由以及使国家融入欧洲法律空间的重要前提。欧洲联盟有自己独特的法律原则和标准,在培训未来律师的过程中必须考虑到这些原则和标准。需要强调的是,乌克兰教育与欧洲教育领域相协调的一个基本要素是确保学术人员的培训和专业发展。协调教学人员的培训涉及到为他们的培训和资格制定共同标准。还需要指出的是,教学人员的在职培训也应与欧洲标准相统一。这可以通过联合国际在职培训计划、参加国际科学会议和研讨会以及与其他国家的同行交流经验来实现。
{"title":"ГАРМОНІЗАЦІЯ ОСВІТИ УКРАЇНИ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ОСВІТНІМ ПРОСТОРОМ","authors":"Сергій Федорович Константінов","doi":"10.51989/nul.2023.4.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.15","url":null,"abstract":"Статтю присвячено огляду питань уніфікації законодавства України до правової системи Європейського Союзу, де гармонізація освіти є однією з вимог для країн-кандидатів на членство або партнерів. Забезпечення сумісності освітньої системи зі стандартами ЄОП є важливою передумовою для європейської інтеграції та партнерства з країнами ЄС. Одним із ключових напрямів руху до європейського освітнього простору є гармонізація освітніх спеціальностей України з європейськими спеціальностями. Так, гармонізація освітніх спеціальностей України з європейськими стандартами є важливою складовою процесу європейської інтеграції та покращення якості освіти в країні. Це передбачає забезпечення взаємовизнання та порівняльної еквівалентності освітніх програм, підвищення стандартів навчання та вимог до якості знань і навичок студентів. Також зазначається, що серед загальних напрямів адаптації освіти необхідно розглядати шляхи адаптації правничої вищої освіти України до правової системи Європейського Союзу, оскільки адаптація правничої вищої освіти України до правової системи Європейського Союзу є важливою передумовою для розвитку правової держави, гарантії прав і свобод громадян та інтеграції країни в європейський правовий простір. Європейський Союз має свої унікальні правові принципи та стандарти, які необхідно враховувати в процесі навчання майбутніх правників. Акцентується увага на тому, що обов’язковим елементом гармонізації освіти України з європейським освітнім простором є забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Гармонізація підготовки науково-педагогічних працівників передбачає створення спільних стандартів для їх підготовки та кваліфікації. Також зазначається, що підвищення кваліфікації науково- педагогічних працівників також має бути гармонізованим із європейськими стандартами. Це може досягатися через спільні міжнародні програми підвищення кваліфікації, участь у міжнародних наукових конференціях та семінарах, обмін досвідом із колегами з інших країн.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"70 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135883321","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
УМОВИ ВИКЛЮЧЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ АБО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЗА ВЧИНЕННЯ ДІЯННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 受权履行国家或地方自治政府职能的人员实施戒严令规定的行为的免责条件
Pub Date : 2023-10-18 DOI: 10.51989/nul.2023.4.23
Віталій Володимирович Кузнецов, Лариса Олександрівна Кузнецова
У статті розглянуто особливості нормативного закріплення виключення відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за вчинення діяння в умовах воєнного стану. Встановлено, що вперше на нормативному рівні цей правовий інститут запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2124-ІХ, яким діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану передбачено як новий вид виключення відповідальності (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Встановлено, що ця обставина, що виключає протиправність діяння не має назви, але містить певні умови ненастання, зокрема кримінальної відповідальності: період реалізації – вчинення діяння в умовах воєнного стану; відповідний суб’єкт – особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; характер діяльності – вчинення дії чи бездіяльності або (прийняття) рішення; ставлення до наслідків – суб’єкт не міг передбачити негативні наслідки або які охоплюються виправданим ризиком; мета діяльності – для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту. Проведене дослідження правової регламентації виключення відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за вчинення діяння в умовах воєнного стану засвідчило про наявність певних недоліків у визначенні його правової природи та окремих ознак. Авторами висловлені певні пропозиції щодо їх усунення. Зроблений висновок, що чинна редакція темпоральної умови обмежує можливість її застосування в інших ситуаціях, коли не оголошується воєнний стан, але існує збройний конфлікт. Запропоновано викласти нову редакцію цієї умови: «вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту». Обґрунтовано, що до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (як умова вказаної обставини) не слід відносити військовослужбовців та правоохоронців, які вже передбачені законодавцем як суб’єкти бойового імунітету. При визначенні такого суб’єкта виключення відповідальності вирішальним повинно стати не конкретна посада в органах державної влади чи місцевого самоврядування, а саме можливість здійснювати владні повноваження або організаційно-розпорядчі функції в установах, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності. Доведено, що характер діяльності таких осіб може бути реалізований лише через дію. Висунута гіпотеза, що суб’єктивне сприйняття відповідною особою негативних наслідків можливе через непрямий умисел або необережність (важливо, що особа не бажає настання таких наслідків). У статті запропоновано цю обставину, що виключає протиправність діяння передбачити в Розділі VIII КК України «Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння».
虷迮 郈郋郈郋郇 郱訄郕郋郇郋郈郋迮郕邽 赲迡郈郋赲迡郇郋 郱訄郕郋郇郋郈郋迮郕邽 赲迡郈郋赲迡郇郋 迡迮迠訄赲郇郋 迡郅郇郋 郱訄郕郋郇郋郈郋迮郕邽.根据规定,这种排除行为非法性的情况没有名称,但包含某些不发生的条件,特别是刑事责任:实施期间--行为是在戒严状态下实施的;相关主体是被授权履行国家或地方自治政府职能的人;活动的性质是作为或不作为或(做出)决定;对后果的态度--主体无法预见负面后果或合理风险所涵盖的后果;活动的目的是击退武装侵略。对受权履行国家或地方自治政府职能的人员在戒严法下所实施行为的免责法律规 定的研究表明,在界定其法律性质和某些特征方面存在某些缺陷。作者为消除这些缺陷提出了一些建议。作者得出结论认为,时间条件的现有措辞限制了在未宣布戒严但存在武装冲突的其他情况下适用该条件的可能性。作者建议对这一条件采用新的措辞:"根据戒严令或在武装冲突期间犯下"。经证实,被授权履行国家或地方自治政府职能的人员(作为这一情况的条件)不应包括军事人员和执法人员,因为立法者已将他们规定为战斗豁免的主体。在确定此类免责主体时,决定性因素不应是在国家或地方自治机构中的具体职位,而应是在任何所有制形式的机构、企业和组织中行使权力或组织和行政职能的能力。作者证明,这些人的活动性质只有通过行动才能实现。作者假设,由于间接故意或疏忽(重要的是当事人并不希望发生此类后果),相关人员可能主观认为会产生负面后果。文章建议在《乌克兰刑法典》第八节 "排除行为刑事违法性的情况 "中规定这种排除行为违法性的情况。
{"title":"УМОВИ ВИКЛЮЧЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ АБО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЗА ВЧИНЕННЯ ДІЯННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Віталій Володимирович Кузнецов, Лариса Олександрівна Кузнецова","doi":"10.51989/nul.2023.4.23","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.23","url":null,"abstract":"У статті розглянуто особливості нормативного закріплення виключення відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за вчинення діяння в умовах воєнного стану. Встановлено, що вперше на нормативному рівні цей правовий інститут запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2124-ІХ, яким діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану передбачено як новий вид виключення відповідальності (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Встановлено, що ця обставина, що виключає протиправність діяння не має назви, але містить певні умови ненастання, зокрема кримінальної відповідальності: період реалізації – вчинення діяння в умовах воєнного стану; відповідний суб’єкт – особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; характер діяльності – вчинення дії чи бездіяльності або (прийняття) рішення; ставлення до наслідків – суб’єкт не міг передбачити негативні наслідки або які охоплюються виправданим ризиком; мета діяльності – для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту. Проведене дослідження правової регламентації виключення відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за вчинення діяння в умовах воєнного стану засвідчило про наявність певних недоліків у визначенні його правової природи та окремих ознак. Авторами висловлені певні пропозиції щодо їх усунення. Зроблений висновок, що чинна редакція темпоральної умови обмежує можливість її застосування в інших ситуаціях, коли не оголошується воєнний стан, але існує збройний конфлікт. Запропоновано викласти нову редакцію цієї умови: «вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту». Обґрунтовано, що до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (як умова вказаної обставини) не слід відносити військовослужбовців та правоохоронців, які вже передбачені законодавцем як суб’єкти бойового імунітету. При визначенні такого суб’єкта виключення відповідальності вирішальним повинно стати не конкретна посада в органах державної влади чи місцевого самоврядування, а саме можливість здійснювати владні повноваження або організаційно-розпорядчі функції в установах, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності. Доведено, що характер діяльності таких осіб може бути реалізований лише через дію. Висунута гіпотеза, що суб’єктивне сприйняття відповідною особою негативних наслідків можливе через непрямий умисел або необережність (важливо, що особа не бажає настання таких наслідків). У статті запропоновано цю обставину, що виключає протиправність діяння передбачити в Розділі VIII КК України «Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння».","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135885007","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ШЛЯХИ ДЕОКУПАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ І ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ НАСЕЛЕННЯ ДО ДЕРЖАВИ УКРАЇНА 解除临时被占领土的占领并使其重新融入社会和恢复公众对乌克兰国家的信心的方法
Pub Date : 2023-10-17 DOI: 10.51989/nul.2023.4.12
Ольга Романівна Скобельська
У статті здійснено дослідження національного законодавства України та міжнародно-правових аспектів регулювання суспільних відносин, які виникають під час деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій. Визначено основну проблематику здійснення реінтеграційних та стабілізаційних заходів, необхідних для повернення деокупованих територій у правове поле України. Проаналізовано норми актів законодавства України, що регулюють питання необхідних реінтеграційних заходів, які будуть проведені після звільнення окупованих територій. Здійснено дослідження заходів, які вживаються міжнародною спільнотою для відшкодування Україні збитків, завданих воєнними діями з боку Російської Федерації. Визначено послідовність заходів, які має виконати Українська держава, аби забезпечити придатність звільнених територій до проживання на них населення, здійснення господарської діяльності та забезпечення безпекового середовища як у частині дотримання правопорядку на цих територіях, так і відновлення екологічної стабільності на постраждалих від ведення бойових дій територіях та на територіях, що постраждали від техногенних катастроф, пов’язаних з веденням таких дій. У статті окреслено основні підходи до реінтеграції деокупованих територій, які відображено на сьогодні в актах законодавства України. Розкрито принципи проведення референдумів відповідно до міжнародного права та національного законодавства України. Наведено висновки щодо правової оцінки діяльності органів влади стосовно захисту соціально незахищених верств населення, які потребують підтримки та надання допомоги.
文章研究了乌克兰的国家立法以及在解除对临时被占领土的占领和重返社会过程中产生的公共关系调节的国际法律问题。作者确定了为使被占领领土回归乌克兰法律框架而实施必要的重返社会和稳定措施的主要问题。作者分析了乌克兰法律中规定被占领土解放后采取必要重返社会措施的条款。作者研究了国际社会为补偿乌克兰因俄罗斯联邦军事行动造成的损失而采取的措施。作者确定了乌克兰国家应采取的一系列措施,以确保解放后的领土适合居民居住、开展经济活动,并确保安全环境,包括在这些领土上维持法律和秩序,恢复受敌对行动影响的领土和受与敌对行动有关的人为灾害影响的领土的环境稳定。文章概述了目前反映在乌克兰法案中的被占领领土重返社会的主要方法。文章揭示了根据国际法和乌克兰国家立法举行全民公决的原则。作者对当局保护需要支持和援助的社会弱势群体的活动进行了法律评估,并得出结论。
{"title":"ШЛЯХИ ДЕОКУПАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ І ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ НАСЕЛЕННЯ ДО ДЕРЖАВИ УКРАЇНА","authors":"Ольга Романівна Скобельська","doi":"10.51989/nul.2023.4.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.12","url":null,"abstract":"У статті здійснено дослідження національного законодавства України та міжнародно-правових аспектів регулювання суспільних відносин, які виникають під час деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій. Визначено основну проблематику здійснення реінтеграційних та стабілізаційних заходів, необхідних для повернення деокупованих територій у правове поле України. Проаналізовано норми актів законодавства України, що регулюють питання необхідних реінтеграційних заходів, які будуть проведені після звільнення окупованих територій. Здійснено дослідження заходів, які вживаються міжнародною спільнотою для відшкодування Україні збитків, завданих воєнними діями з боку Російської Федерації. Визначено послідовність заходів, які має виконати Українська держава, аби забезпечити придатність звільнених територій до проживання на них населення, здійснення господарської діяльності та забезпечення безпекового середовища як у частині дотримання правопорядку на цих територіях, так і відновлення екологічної стабільності на постраждалих від ведення бойових дій територіях та на територіях, що постраждали від техногенних катастроф, пов’язаних з веденням таких дій. У статті окреслено основні підходи до реінтеграції деокупованих територій, які відображено на сьогодні в актах законодавства України. Розкрито принципи проведення референдумів відповідно до міжнародного права та національного законодавства України. Наведено висновки щодо правової оцінки діяльності органів влади стосовно захисту соціально незахищених верств населення, які потребують підтримки та надання допомоги.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"115 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136038513","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАСОБІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ДЕРЖАВНО- ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В КОСМІЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ 乌克兰航天工业公私伙伴关系行政和法律监管国家手段的形成与实施
Pub Date : 2023-10-17 DOI: 10.51989/nul.2023.4.9
Сергій Русланович Карпенко
У статті досліджується складний процес формування та реалізації державних засобів адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України. Доведено, що помітне місце в структурі системи організаційно-правових засад адміністративно-правового регулювання відносин у сфері, що вивчається, належить процедурам реєстрації та сертифікації результатів космічної діяльності, а також надання дозволів на здійснення космічної діяльності, а самі державні засоби адміністративно-правового регулювання, які застосовуються суб’єктами даної діяльності для створення найбільш сприятливих умов для появи та реалізації в подальшому прав власності на результати космічної діяльності, відіграють помітну роль у справі підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України. Наголошено, що головна мета реалізації державних засобів адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України розкладається на окремі складові компоненти, які вже виступають безпосередніми напрямами діяльності для того чи іншого суб’єкта адміністративно-правового регулювання в зазначеній сфері, визначають його компетенцію, впливають на особливості побудови його організаційної структури. До таких компонентів віднесені: забезпечення найсприятливіших умов для діяльності в космічній сфері зі створення результатів космічної діяльності та забезпечення правового механізму їх законного застосування; ідентифікація, визнання та реєстрація об’єктів космічної діяльності; видача відповідних документів на об’єкти космічної діяльності; поновлення порушених прав і законних інтересів на результати космічної діяльності тощо. Встановлено, що процеси застосування реєстраційних, сертифікаційних та дозвільних засобів проходять послідовний розвиток, де достатньо чітко прослідковуються групи процедурних дій, пов’язаних спільністю досягнення певної проміжної мети, низкою завдань, які для цього розв’язуються та які здійснюються певними суб’єктами у відносно обмежених часових межах. Зроблений висновок про те, що велике значення в справі охорони та захисту прав учасників державно-приватного партнерства в космічній галузі України займають принципи адміністративної процедури, що є тією базою, яка допомагає не схибити як під час правотворчої діяльності, так і в процесі правозастосування.
文章研究了乌克兰航天工业公私伙伴关系行政和法律监管国家手段的形成和实施的复杂过程。事实证明,在所研究领域的行政和法律监管关系的组织和法律框架系统结构中,空间活动的登记和认证程序以及空间活动许可证的发放占有重要地位,这些活动的主体为创造最有利的条件以产生和随后行使对空间活动成果的财产权而使用的国家行政和法律监管手段发挥着重要作用。作者强调,乌克兰空间工业公私伙伴关系关系国家行政和法律监管手段的主要目 的分为不同的组成部分,这些组成部分已经成为该领域行政和法律监管特定主体的 直接活动领域,决定了其权限,并影响其组织结构建设的具体情况。这些组成部分包括:确保为空间部门创造空间活动成果的活动提供最有利的条件,并确保合法应用这些成果的法律机制;空间活动物体的识别、认可和登记;为空间活动物体签发相关文件;恢复空间活动成果中被侵犯的权利和合法利益等。作者认为,应用登记、认证和许可工具的过程经历了一致的发展,在这些过程中,程序性行动组被相当清晰地追踪,它们因实现某一中间目标的共性而联系在一起,一些任务为此目的而得到解决,并由某些实体在相对有限的时间框架内执行。结论是,行政程序原则对于保护和执行乌克兰航天工业公私伙伴关系参与者的权利非常重要,这是有助于避免在立法和执法过程中出现错误的基础。
{"title":"ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАСОБІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ДЕРЖАВНО- ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В КОСМІЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ","authors":"Сергій Русланович Карпенко","doi":"10.51989/nul.2023.4.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.9","url":null,"abstract":"У статті досліджується складний процес формування та реалізації державних засобів адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України. Доведено, що помітне місце в структурі системи організаційно-правових засад адміністративно-правового регулювання відносин у сфері, що вивчається, належить процедурам реєстрації та сертифікації результатів космічної діяльності, а також надання дозволів на здійснення космічної діяльності, а самі державні засоби адміністративно-правового регулювання, які застосовуються суб’єктами даної діяльності для створення найбільш сприятливих умов для появи та реалізації в подальшому прав власності на результати космічної діяльності, відіграють помітну роль у справі підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України. Наголошено, що головна мета реалізації державних засобів адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України розкладається на окремі складові компоненти, які вже виступають безпосередніми напрямами діяльності для того чи іншого суб’єкта адміністративно-правового регулювання в зазначеній сфері, визначають його компетенцію, впливають на особливості побудови його організаційної структури. До таких компонентів віднесені: забезпечення найсприятливіших умов для діяльності в космічній сфері зі створення результатів космічної діяльності та забезпечення правового механізму їх законного застосування; ідентифікація, визнання та реєстрація об’єктів космічної діяльності; видача відповідних документів на об’єкти космічної діяльності; поновлення порушених прав і законних інтересів на результати космічної діяльності тощо. Встановлено, що процеси застосування реєстраційних, сертифікаційних та дозвільних засобів проходять послідовний розвиток, де достатньо чітко прослідковуються групи процедурних дій, пов’язаних спільністю досягнення певної проміжної мети, низкою завдань, які для цього розв’язуються та які здійснюються певними суб’єктами у відносно обмежених часових межах. Зроблений висновок про те, що велике значення в справі охорони та захисту прав учасників державно-приватного партнерства в космічній галузі України займають принципи адміністративної процедури, що є тією базою, яка допомагає не схибити як під час правотворчої діяльності, так і в процесі правозастосування.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136034518","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМОТВОРЧИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ 乌克兰总统行使规则制定权的机制:法律规定的现状和改进前景
Pub Date : 2023-10-17 DOI: 10.51989/nul.2023.4.8
Віктор Володимирович Брановицький
Статтю присвячено визначенню сучасного стану нормативно-правового регулювання механізму реалізації нормотворчих повноважень Президента України та формулюванню шляхів його удосконалення. Для досягнення цієї мети у статті розглянуто передбачений на нормативно-правовому рівні механізм діяльності Президента України із прийняття указів, зупинення дії актів Кабінету Міністрів України, скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим та рішень голів місцевих державних адміністрацій. З’ясовано стан нор- мативно-правової регламентації випадків здійснення і механізму здійснення ним нормот- ворчої ініціативи та реалізації права вето. Проаналізовано нормативно-правове підґрунтя нормотворчої діяльності Президента України і його стан. Обґрунтовано наявність таких про- блем правового регулювання нормотворчої діяльності Президента України, як: відсутність нормативно закріпленого вичерпного переліку його повноважень та визначеної компетенції з нормативно-правового регулювання прямим і непрямим способами; чинність застарілих нормативно-правових актів, які регулюють діяльність уже не функціонуючих при Прези- денті України органів; недостатній рівень розробленості механізму реалізації Президентом нормотворчої ініціативи тощо. Приділено увагу проблемі визначення предметної сфери нор- мотворчої ініціативи уповноваженими на це законодавством суб’єктами. Сформульовано напрями удосконалення реалізації Президентом України функції прямого та непрямого нор- мативно-правового регулювання за допомогою внесення змін і доповнень до законодавства. Наприкінці статті наголошено на необхідності подальшого доопрацювання та вдосконален- ня нормативно-правового базису діяльності Президента України загалом і виконання ним та іншими суб’єктами публічної адміністрації (а також іншими органами публічної влади) функції нормативно-правового регулювання зокрема. Окреслено перспективу подальших досліджень з оптимізації механізму нормативно-правового регулювання в Україні загалом та здійснюваного Президентом України зокрема.
苺 郱訄郕郋郇郋郈郋迮郕邽 郈郋郈郋郇 郱訄郕郋郇郋郈郋迮郕邽 赲迡郈郋赲迡郇郋 迡迮郈訄赲 苺郕訄郇邽 郱訄郕郋郇郋郈郋迮郕邽 郱訄郕郋郇郋郈郋迮郕邽 赲迡郈郋赲迡郇郋 迡迮郈訄赲.作者阐明了总统行使立法倡议权和否决权的情况和机制的法律规范状况。作者分析了乌克兰总统制定规则活动的法律基础及其地位。作者证实了在乌克兰总统立法活动的法律规范方面存在的问题,如:没有一个法定的详尽清单来列出总统的权力和通过直接和间接方式立法的明确权限;规范不再在乌克兰总统领导下运作的机构的活动的过时法令的有效性;总统行使立法主动权的机制发展不足等。法律授权主体确定立法倡议主题的问题受到了关注。作者制定了乌克兰总统通过修改和补充法律来更好地履行直接和间接法律调节职能的方向。在文章的最后,作者强调有必要进一步制定和完善乌克兰总统活动的法律框架,特别是总统和其他公共行政实体(以及其他公共权力机构)履行监管和法律调节职能的法律框架。
{"title":"МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМОТВОРЧИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ","authors":"Віктор Володимирович Брановицький","doi":"10.51989/nul.2023.4.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.8","url":null,"abstract":"Статтю присвячено визначенню сучасного стану нормативно-правового регулювання механізму реалізації нормотворчих повноважень Президента України та формулюванню шляхів його удосконалення. Для досягнення цієї мети у статті розглянуто передбачений на нормативно-правовому рівні механізм діяльності Президента України із прийняття указів, зупинення дії актів Кабінету Міністрів України, скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим та рішень голів місцевих державних адміністрацій. З’ясовано стан нор- мативно-правової регламентації випадків здійснення і механізму здійснення ним нормот- ворчої ініціативи та реалізації права вето. Проаналізовано нормативно-правове підґрунтя нормотворчої діяльності Президента України і його стан. Обґрунтовано наявність таких про- блем правового регулювання нормотворчої діяльності Президента України, як: відсутність нормативно закріпленого вичерпного переліку його повноважень та визначеної компетенції з нормативно-правового регулювання прямим і непрямим способами; чинність застарілих нормативно-правових актів, які регулюють діяльність уже не функціонуючих при Прези- денті України органів; недостатній рівень розробленості механізму реалізації Президентом нормотворчої ініціативи тощо. Приділено увагу проблемі визначення предметної сфери нор- мотворчої ініціативи уповноваженими на це законодавством суб’єктами. Сформульовано напрями удосконалення реалізації Президентом України функції прямого та непрямого нор- мативно-правового регулювання за допомогою внесення змін і доповнень до законодавства. Наприкінці статті наголошено на необхідності подальшого доопрацювання та вдосконален- ня нормативно-правового базису діяльності Президента України загалом і виконання ним та іншими суб’єктами публічної адміністрації (а також іншими органами публічної влади) функції нормативно-правового регулювання зокрема. Окреслено перспективу подальших досліджень з оптимізації механізму нормативно-правового регулювання в Україні загалом та здійснюваного Президентом України зокрема.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"13 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136034361","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
МЕТОДИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 为收集刑事诉讼证据提供方法学和法医学支持
Pub Date : 2023-10-17 DOI: 10.51989/nul.2023.4.25
Юлія Миколаївна Чорноус, Олександр Леонідович Дульський
Наукова стаття присвячена висвітленню загальної характеристики методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні (на прикладі діяльності слідчого). Наголошено, що особливе місце у криміналістичному забезпеченні посідає методико-криміналістичне забезпечення, адже воно як враховує складники техніко-криміналістичного та тактико-криміналістичного забезпечення, так і має самостійне значення і зміст. Зауважено, що збирання доказів як наскрізний елемент має ключове значення серед завдань криміналістичної методики. Метою статті є надання загальної характеристики методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні (на прикладі діяльності слідчого). Під час аналізу як кримінального процесуального законодавства, так і наукових джерел у галузі кримінального процесуального права і криміналістики авторами було висвітлено такі поняття: «криміналістична методика», «збирання доказів», «слідчий» та ін. Автори зупинилися і на висвітленні чотирирівневої класифікації криміналістичних методик, істотних ознак окремих криміналістичних методик, елементів структури методики розслідування окремих видів (груп) кримінальних правопорушень, етапів розслідування кримінальних правопорушень у криміналістичній методиці. У статті зауважено, що від правильного процесу збирання доказів не лише у кримінальному процесуальному, а і криміналістичному аспекті залежить отримання належних та допустимих доказів, що забезпечує результативність досудового розслідування та загалом кримінального провадження. Автори дійшли висновку, що використання методів і засобів криміналістичної техніки, криміналістичної тактики за конкретних умов, враховуючи загальні положення криміналістичної методики під час збирання фактичних даних (у кримінальному процесуальному аспекті) чи криміналістично значимої інформації (у криміналістичному аспекті), що реалізується у комплексі, становить основний зміст методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні.
这篇科学文章专门论述了在刑事诉讼中(以侦查人员的活动为例)为证据收集提供方法学和法医学支持的一般特点。文章强调,方法和法证支持在法证支持中占有特殊地位,因为它既考虑到技术和法证以及战术法证支持的组成部分,又具有独立的意义和内容。据指出,证据收集作为一个贯穿各领域的要素,在法医方法学的任务中具有关键重要性。本文的目的是(以侦查人员的活动为例)对刑事诉讼中证据收集的方法学和法医学支持进行一般性描述。在分析刑事诉讼立法以及刑事诉讼法和刑事学领域的科学来源时,作者强调了以下概念:"法医方法学"、"证据收集"、"调查员 "等。作者还重点介绍了法医技术的四级分类、某些法医技术的基本特征、调查某些类型(组别)刑事犯罪的技术结构要素以及法医技术的刑事调查阶段。文章指出,要获得适当和可采信的证据,不仅在刑事诉讼方面,而且在法医方面都取决于正确的证据收集过程,这确保了审前调查和一般刑事诉讼的有效性。作者得出的结论是,在特定条件下使用法医技术和法医战术的方法和手段,同时考虑到在一个综合体中收集事实数据(在刑事诉讼方面)或法医相关信息(在法医方面)过程中法医方法的一般规定,构成了刑事诉讼证据收集方法和法医支持的主要内容。
{"title":"МЕТОДИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ","authors":"Юлія Миколаївна Чорноус, Олександр Леонідович Дульський","doi":"10.51989/nul.2023.4.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.25","url":null,"abstract":"Наукова стаття присвячена висвітленню загальної характеристики методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні (на прикладі діяльності слідчого). Наголошено, що особливе місце у криміналістичному забезпеченні посідає методико-криміналістичне забезпечення, адже воно як враховує складники техніко-криміналістичного та тактико-криміналістичного забезпечення, так і має самостійне значення і зміст. Зауважено, що збирання доказів як наскрізний елемент має ключове значення серед завдань криміналістичної методики. Метою статті є надання загальної характеристики методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні (на прикладі діяльності слідчого). Під час аналізу як кримінального процесуального законодавства, так і наукових джерел у галузі кримінального процесуального права і криміналістики авторами було висвітлено такі поняття: «криміналістична методика», «збирання доказів», «слідчий» та ін. Автори зупинилися і на висвітленні чотирирівневої класифікації криміналістичних методик, істотних ознак окремих криміналістичних методик, елементів структури методики розслідування окремих видів (груп) кримінальних правопорушень, етапів розслідування кримінальних правопорушень у криміналістичній методиці. У статті зауважено, що від правильного процесу збирання доказів не лише у кримінальному процесуальному, а і криміналістичному аспекті залежить отримання належних та допустимих доказів, що забезпечує результативність досудового розслідування та загалом кримінального провадження. Автори дійшли висновку, що використання методів і засобів криміналістичної техніки, криміналістичної тактики за конкретних умов, враховуючи загальні положення криміналістичної методики під час збирання фактичних даних (у кримінальному процесуальному аспекті) чи криміналістично значимої інформації (у криміналістичному аспекті), що реалізується у комплексі, становить основний зміст методико-криміналістичного забезпечення збирання доказів у кримінальному провадженні.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136034363","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ПОНЯТТЯ ЖИТЛА У КОНТЕКСТІ ПРИВАТНОПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ 从私法对财产权的行使和保护的规定看住房的概念
Pub Date : 2023-10-17 DOI: 10.51989/nul.2023.4.5
Ольга Володимирівна Погрібна
Стаття присвячена дослідженню питання розуміння поняття житла у площині приватноправового регулювання. Зокрема, встановлено, що житло є комплексною суспільною, соціально-економічною та правовою категорією, значущість якої як із позицій задоволення фізіологічних потреб людини та забезпечення її життєдіяльності, так і з позицій дотримання усталених міжнародних стандартів прав людини доволі складно переоцінити. Зроблено висновок про те, що поняття «житло» у житловому праві акумулює у собі поєднання як публічних, так і приватних правових аспектів, пов’язаних із реалізацією конституційного права на житло, що, своєю чергою, обумовлює необхідність наділення категорії житла у площині житлового права не лише економічним, а й глибоким соціальним змістом, пов’язаним із виконанням державою її конституційного обов’язку щодо створення умов, за яких кожен матиме змогу задовольнити свою потребу у житлі. Акцентовано, що встановлення правової природи категорії «житло» слід здійснювати не крізь призму особливостей лише однієї галузі права, а з урахуванням її комплексного міжгалузевого характеру та виняткової значущості житла як соціально-економічної категорії. Доведено необхідність нормативного закріплення максимально чіткого розуміння категорії «житло», у тому числі , як об’єкта права власності, що насамперед зумовлено потребами ідентифікації та юридичної кваліфікації того чи іншого майна як житла, визначення його обсягу та характеристик, правильної економічної оцінки у процесі його цивільного обігу, встановлення меж здійснення правомочностей щодо нього, а також підстав та ефективних способів захисту права власності на житло у випадку його порушення. Встановлено, що розуміння поняття житла, його обсяг та юридичні ознаки у межах вітчизняної правової системи суттєво варіюються в залежності від галузі права, у якій воно знаходить своє застосування, що обумовлюється об’єктивними потребами правового регулювання відповідних відносин. Тому важливим є правильне розуміння категорії житла саме із позицій приватноправових начал, зокрема, у контексті здійснення та захисту права власності, відносини щодо яких у силу своєї виняткової суспільної значущості потребують послідовного та ефективного нормативного упорядкування.
文章专门研究了在私法规范背景下理解住房概念的问题。作者特别指出,住房是一个复杂的社会、社会经济和法律范畴,无论是从满足人的生理需求和保障人的生活的角度,还是从遵守既定的国际人权标准的角度来看,其重要性都是不言而喻的。结论是,住房法中的 "住房 "概念综合了与落实宪法规定的住房权有关的公共和私人法律方面,这反过来又要求住房法中的住房类别不仅具有经济内涵,而且具有与国家的宪法义务有关的深层社会内涵,即创造条件使每个人都能满足其住房需求。作者强调,"住房 "类别的法律性质不应仅从一个法律分支的具体角度来确定,而应充分考虑其复杂的跨分支性质以及住房作为一个社会经济类别的特殊重要性。作者证明,有必要对 "住房 "这一类别,包括作为财产权客体的 "住房",进行规范性的整合, 这主要是因为需要确定特定财产作为住房的身份和法律资格,确定其范围和特征,在其民事流通过程 中进行正确的经济评估,确定对其行使权力的限制,以及在住房权受到侵犯时保护住房权的理由和有 效方法。作者认为,在国家法律体系中,对住房概念的理解、其范围和法律特征因适用的法律部门不同而有很大差异,这是由于对相关关系进行法律调节的客观需要。因此,必须从私法原则的角度正确理解住房的范畴,特别是在行使和保护财产权的背景下,由于其特殊的社会意义,相关关系需要一致和有效的规范管理。
{"title":"ПОНЯТТЯ ЖИТЛА У КОНТЕКСТІ ПРИВАТНОПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ","authors":"Ольга Володимирівна Погрібна","doi":"10.51989/nul.2023.4.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.5","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню питання розуміння поняття житла у площині приватноправового регулювання. Зокрема, встановлено, що житло є комплексною суспільною, соціально-економічною та правовою категорією, значущість якої як із позицій задоволення фізіологічних потреб людини та забезпечення її життєдіяльності, так і з позицій дотримання усталених міжнародних стандартів прав людини доволі складно переоцінити. Зроблено висновок про те, що поняття «житло» у житловому праві акумулює у собі поєднання як публічних, так і приватних правових аспектів, пов’язаних із реалізацією конституційного права на житло, що, своєю чергою, обумовлює необхідність наділення категорії житла у площині житлового права не лише економічним, а й глибоким соціальним змістом, пов’язаним із виконанням державою її конституційного обов’язку щодо створення умов, за яких кожен матиме змогу задовольнити свою потребу у житлі. Акцентовано, що встановлення правової природи категорії «житло» слід здійснювати не крізь призму особливостей лише однієї галузі права, а з урахуванням її комплексного міжгалузевого характеру та виняткової значущості житла як соціально-економічної категорії. Доведено необхідність нормативного закріплення максимально чіткого розуміння категорії «житло», у тому числі , як об’єкта права власності, що насамперед зумовлено потребами ідентифікації та юридичної кваліфікації того чи іншого майна як житла, визначення його обсягу та характеристик, правильної економічної оцінки у процесі його цивільного обігу, встановлення меж здійснення правомочностей щодо нього, а також підстав та ефективних способів захисту права власності на житло у випадку його порушення. Встановлено, що розуміння поняття житла, його обсяг та юридичні ознаки у межах вітчизняної правової системи суттєво варіюються в залежності від галузі права, у якій воно знаходить своє застосування, що обумовлюється об’єктивними потребами правового регулювання відповідних відносин. Тому важливим є правильне розуміння категорії житла саме із позицій приватноправових начал, зокрема, у контексті здійснення та захисту права власності, відносини щодо яких у силу своєї виняткової суспільної значущості потребують послідовного та ефективного нормативного упорядкування.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136034521","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ РЕЧОВИХ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ НЕРУХОМОГО МАЙНА, ЯКІ БУДУТЬ СПОРУДЖЕНІ В МАЙБУТНЬОМУ 关于行使和保护未来建设不动产产权的法律规定
Pub Date : 2023-10-17 DOI: 10.51989/nul.2023.4.2
Андрій Олександрович Глущенко
Питання здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, найчастіше актуалізується під час виникнення договірних відносини із забудовником. Потреба доктринального дослідження цього питання викликана теоретичною та практичною неопрацьованістю проблем, пов’язаних з удосконаленням правового регулювання здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому. Окрім того, набрання чинності нового закону, що регулює механізм здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, зумовлює проведення детального аналізу відносин для визначення напрямів регулювання, які ще потребують вдосконалення. Метою статті є проведення аналізу законодавчо закріпленого механізму здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому, та напрацювання теоретичних положень щодо удосконалення такого механізму, основою якого має стати узгоджена нормативна база. У статті розглянуті закріплені у законодавстві України, Федеративної Республіки Німеччина та Польщі способи залучення коштів осіб під час нового будівництва. Визначені договірні відносини, які виникають між продавцем та покупцем об’єктів нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому. Приділена увага проблемним питанням, які постають у разі виникнення договірних відносин із залучення коштів осіб під час нового будівництва. Проведено аналіз законодавства, спрямованого на захист речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому. Зроблено висновок, що в чинному законодавстві недосконалими є способи здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому. Запропоновано теоретичне удосконалення способів здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, з огляду на норми законодавства інших країн.
在与开发商发生合同关系时,最常提出的问题是行使和保护未来建造的不动产标的物的物权。之所以需要对这一问题进行理论研究,是因为理论界和实务界对完善未来建设不动产物的物权行使和保护的法律规范的相关问题缺乏阐述。此外,随着规范未来拟建不动产物物权行使和保护机制的新法律的生效,需要对相关关系进行详细分析,以确定仍需完善的规范领域。本文旨在分析立法规定的未来建设不动产物的物权行使和保护机制,并就如何完善这一机制提出理论规定,该机制应建立在一个连贯的监管框架之上。文章研究了乌克兰、德意志联邦共和国和波兰立法中规定的在新建工程中向个人筹集资金的方式。作者确定了未来将建造的房地产的卖方和买方之间产生的合同关系。作者还关注了在新建筑期间向个人筹集资金的合同关系中出现的问题。作者分析了旨在保护未来建设不动产产权的立法。结论是,现行立法在行使和保护未来建设的不动产物的物权方面存在不完善之处。作者在参考其他国家立法规定的基础上,从理论上对行使和保护未来建造的不动产物的物权的方法提出了改进建议。
{"title":"ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ РЕЧОВИХ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ НЕРУХОМОГО МАЙНА, ЯКІ БУДУТЬ СПОРУДЖЕНІ В МАЙБУТНЬОМУ","authors":"Андрій Олександрович Глущенко","doi":"10.51989/nul.2023.4.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.2","url":null,"abstract":"Питання здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, найчастіше актуалізується під час виникнення договірних відносини із забудовником. Потреба доктринального дослідження цього питання викликана теоретичною та практичною неопрацьованістю проблем, пов’язаних з удосконаленням правового регулювання здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому. Окрім того, набрання чинності нового закону, що регулює механізм здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, зумовлює проведення детального аналізу відносин для визначення напрямів регулювання, які ще потребують вдосконалення. Метою статті є проведення аналізу законодавчо закріпленого механізму здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому, та напрацювання теоретичних положень щодо удосконалення такого механізму, основою якого має стати узгоджена нормативна база. У статті розглянуті закріплені у законодавстві України, Федеративної Республіки Німеччина та Польщі способи залучення коштів осіб під час нового будівництва. Визначені договірні відносини, які виникають між продавцем та покупцем об’єктів нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому. Приділена увага проблемним питанням, які постають у разі виникнення договірних відносин із залучення коштів осіб під час нового будівництва. Проведено аналіз законодавства, спрямованого на захист речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому. Зроблено висновок, що в чинному законодавстві недосконалими є способи здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому. Запропоновано теоретичне удосконалення способів здійснення та захисту речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому, з огляду на норми законодавства інших країн.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"218 4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136038233","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЗДОРОВ’Я НА ВИПАДОК ХВОРОБИ 疾病自愿医疗保险合同的法律性质
Pub Date : 2023-10-17 DOI: 10.51989/nul.2023.4.1
Сергій Станіславович Бакун
У статті на основі аналізу наукових поглядів та норм чинного законодавства України, які регулюють договірні відносини у сфері страхування, визначено поняття, правову природу договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби та його місце у системі цивільно-правових договорів. Здійснено юридичну характеристику договірної конструкції договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби, визначено права та обов’язки його сторін, процедуру його укладання, виконання та розірвання, обмеження щодо фізичних осіб, які не можуть бути стороною договору, а також правові наслідки порушення умов договору. Встановлено нагальну потребу в оновленні нормативно- правових актів у сфері чинного законодавства України, що регулює відносини страхування здоров’я на випадок хвороби. Наведено аргументи щодо закріплення в нормативно-правових актах обов’язковості договору страхування здоров’я на випадок хвороби для деяких незахищених верств населення у суспільстві у зв’язку з подіями, що мали місце та відбуваються в Україні, а саме всесвітньої пандемії SARS-CoV-2 (короновірусної хвороби – COVID-19), воєнного стану та наслідків війни. Здійснено розмежування договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби від договору медичного страхування (безперервне страхування здоров’я) з урахуванням норм чинного законодавства України та правозастосовної практики. Під договором добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби запропоновано розуміти договір, за яким добровільно та за домовленістю одна сторона (страховик), яка є юридичною особою, що спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності, зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку), пов’язаної з життям, здоров’ям та працездатністю, виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Акцентовано увагу на тому, що виявлення правової природи договору, його правових ознак має велике теоретичне і практичне значення, адже це сприяє визначенню співвідношення договору і зобов’язання, встановленню місця договору у системі договірного права. Обґрунтовано, що з точки зору загальної характеристики цивільно-правових зобов’язань добровільне страхування здоров’я на випадок хвороби належить до двосторонніх, взаємних, оплатних, строкових, диспозитивно реальних, алеаторних (ризикових) договорів.
在分析科学观点和乌克兰现行法律中关于保险业合同关系的规定的基础上,文章界定了疾病自愿医疗保险合同的概念、法律性质及其在民法合同体系中的地位。作者对疾病自愿医疗保险合同的合同结构进行了法律说明,确定了合同各方的权利和义务,合同签订、履行和终止的程序,对不能成为合同一方的个人的限制,以及违反合同的法律后果。作者认为迫切需要更新乌克兰现行法律中有关疾病医疗保险关系的规范性法案。鉴于乌克兰已经发生和正在发生的事件,即全球非典-CoV-2 大流行病(冠状病毒病-COVID-19)、戒严和战争后果,作者提出了在法规中规定某些社会弱势群体疾病医疗保险合同强制性的论据。文章在充分考虑乌克兰现行法律规定和执法实践的基础上,对疾病情况下的自愿医疗保险合同和医疗保险合同(连续医疗保险)进行了区分。作者建议将自愿医疗保险合同定义为:一方(保险人)是为开展保险活动而专门成立的法人实体,并已按照既定程序获得开展保险活动的许可,自愿并通过协议签订的合同、承诺在发生与生命、健康和残疾有关的特定事件(保险事件)时,向另一方(被保险人)或合同中指定的另一人支付一笔款项(保险金),而被保险人则承诺支付保险费并遵守合同的其他条款。作者强调,确定合同的法律性质及其法律特征具有重要的理论和实践意义,因为这有助于确定合同与义务之间的关系,并确定合同在合同法体系中的地位。作者认为,从民法义务的一般特征来看,疾病自愿医疗保险属于双边、相互、有偿、定期、有处分权的真实合同和无因(风险)合同。
{"title":"ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЗДОРОВ’Я НА ВИПАДОК ХВОРОБИ","authors":"Сергій Станіславович Бакун","doi":"10.51989/nul.2023.4.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.51989/nul.2023.4.1","url":null,"abstract":"У статті на основі аналізу наукових поглядів та норм чинного законодавства України, які регулюють договірні відносини у сфері страхування, визначено поняття, правову природу договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби та його місце у системі цивільно-правових договорів. Здійснено юридичну характеристику договірної конструкції договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби, визначено права та обов’язки його сторін, процедуру його укладання, виконання та розірвання, обмеження щодо фізичних осіб, які не можуть бути стороною договору, а також правові наслідки порушення умов договору. Встановлено нагальну потребу в оновленні нормативно- правових актів у сфері чинного законодавства України, що регулює відносини страхування здоров’я на випадок хвороби. Наведено аргументи щодо закріплення в нормативно-правових актах обов’язковості договору страхування здоров’я на випадок хвороби для деяких незахищених верств населення у суспільстві у зв’язку з подіями, що мали місце та відбуваються в Україні, а саме всесвітньої пандемії SARS-CoV-2 (короновірусної хвороби – COVID-19), воєнного стану та наслідків війни. Здійснено розмежування договору добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби від договору медичного страхування (безперервне страхування здоров’я) з урахуванням норм чинного законодавства України та правозастосовної практики. Під договором добровільного страхування здоров’я на випадок хвороби запропоновано розуміти договір, за яким добровільно та за домовленістю одна сторона (страховик), яка є юридичною особою, що спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності, зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку), пов’язаної з життям, здоров’ям та працездатністю, виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Акцентовано увагу на тому, що виявлення правової природи договору, його правових ознак має велике теоретичне і практичне значення, адже це сприяє визначенню співвідношення договору і зобов’язання, встановленню місця договору у системі договірного права. Обґрунтовано, що з точки зору загальної характеристики цивільно-правових зобов’язань добровільне страхування здоров’я на випадок хвороби належить до двосторонніх, взаємних, оплатних, строкових, диспозитивно реальних, алеаторних (ризикових) договорів.","PeriodicalId":479210,"journal":{"name":"Nove ukraïnsʹke pravo","volume":"224 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136037949","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
期刊
Nove ukraïnsʹke pravo
全部 Acc. Chem. Res. ACS Applied Bio Materials ACS Appl. Electron. Mater. ACS Appl. Energy Mater. ACS Appl. Mater. Interfaces ACS Appl. Nano Mater. ACS Appl. Polym. Mater. ACS BIOMATER-SCI ENG ACS Catal. ACS Cent. Sci. ACS Chem. Biol. ACS Chemical Health & Safety ACS Chem. Neurosci. ACS Comb. Sci. ACS Earth Space Chem. ACS Energy Lett. ACS Infect. Dis. ACS Macro Lett. ACS Mater. Lett. ACS Med. Chem. Lett. ACS Nano ACS Omega ACS Photonics ACS Sens. ACS Sustainable Chem. Eng. ACS Synth. Biol. Anal. Chem. BIOCHEMISTRY-US Bioconjugate Chem. BIOMACROMOLECULES Chem. Res. Toxicol. Chem. Rev. Chem. Mater. CRYST GROWTH DES ENERG FUEL Environ. Sci. Technol. Environ. Sci. Technol. Lett. Eur. J. Inorg. Chem. IND ENG CHEM RES Inorg. Chem. J. Agric. Food. Chem. J. Chem. Eng. Data J. Chem. Educ. J. Chem. Inf. Model. J. Chem. Theory Comput. J. Med. Chem. J. Nat. Prod. J PROTEOME RES J. Am. Chem. Soc. LANGMUIR MACROMOLECULES Mol. Pharmaceutics Nano Lett. Org. Lett. ORG PROCESS RES DEV ORGANOMETALLICS J. Org. Chem. J. Phys. Chem. J. Phys. Chem. A J. Phys. Chem. B J. Phys. Chem. C J. Phys. Chem. Lett. Analyst Anal. Methods Biomater. Sci. Catal. Sci. Technol. Chem. Commun. Chem. Soc. Rev. CHEM EDUC RES PRACT CRYSTENGCOMM Dalton Trans. Energy Environ. Sci. ENVIRON SCI-NANO ENVIRON SCI-PROC IMP ENVIRON SCI-WAT RES Faraday Discuss. Food Funct. Green Chem. Inorg. Chem. Front. Integr. Biol. J. Anal. At. Spectrom. J. Mater. Chem. A J. Mater. Chem. B J. Mater. Chem. C Lab Chip Mater. Chem. Front. Mater. Horiz. MEDCHEMCOMM Metallomics Mol. Biosyst. Mol. Syst. Des. Eng. Nanoscale Nanoscale Horiz. Nat. Prod. Rep. New J. Chem. Org. Biomol. Chem. Org. Chem. Front. PHOTOCH PHOTOBIO SCI PCCP Polym. Chem.
﹀
mjeditor
×
引用
GB/T 7714-2015
复制
MLA
复制
APA
复制
导出至
BibTeX EndNote RefMan NoteFirst NoteExpress
×
0
微信
客服QQ
Book学术公众号 扫码关注我们
反馈
×
意见反馈
请填写您的意见或建议
请填写您的手机或邮箱
×
提示
您的信息不完整,为了账户安全,请先补充。
现在去补充
×
提示
您因"违规操作"
具体请查看互助需知
我知道了
×
提示
现在去查看 取消
×
提示
确定
Book学术官方微信
Book学术官方微信
Book学术文献互助
Book学术文献互助群
群 号:604180095
Book学术
文献互助 智能选刊 最新文献 互助须知 联系我们:info@booksci.cn
Book学术提供免费学术资源搜索服务,方便国内外学者检索中英文文献。致力于提供最便捷和优质的服务体验。
Copyright © 2023 Book学术 All rights reserved.
ghs 京公网安备 11010802042870号 京ICP备2023020795号-1