Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.325
S. Suk
Мета роботи полягала в оцінці зв’язку коефіцієнта мікроциркуляції сітківки, отриманого за даними ОКТА, з прогресуванням ступеня тяжкості діабетичного макулярного набряку (ДМН). Обстежено 82 пацієнти з ЦД 2-го типу (145 очей), розділених на 4 групи відповідно до ступеня тяжкості ДМН. Середній вік пацієнтів становив 65,25 ± 10,85 року, середня тривалість діабету — 14,0 ± 7,05 року, середній рівень HbA1с — 8,40 ± 1,58 %. Контрольну групу становили 20 здорових пацієнтів (40 очей), порівнянних за віком з досліджуваною групою. Коефіцієнт мікроциркуляції (КМ) розраховувався за співвідношенням площі фовеолярної аваскулярної зони та капілярної щільності на бінаризованих знімках ОКТА. Пограничним значенням для КМ поверхневого капілярного сплетення визначено 0,076, а для глибокого капілярного сплетення — 0,025. За допомогою однофакторного дисперсійного і регресійного аналізу було встановлено, що при збільшенні ступеня тяжкості ДМН починаючи зі стадії ДМН 1 значення коефіцієнта мікроциркуляції як у поверхневому, так і у глибокому капілярному сплетенні вірогідно збільшувалось (p < 0,05) порівняно з контрольною групою та попередньою стадією тяжкості ДМН, що вказувало на зростання рівня ішемії, а це негативно впливало на прогноз зорових функцій.
{"title":"Оцінка стану мікроциркуляції центральної зони сітківки при різних ступенях тяжкості діабетичного макулярного набряку у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу","authors":"S. Suk","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.325","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.325","url":null,"abstract":"Мета роботи полягала в оцінці зв’язку коефіцієнта мікроциркуляції сітківки, отриманого за даними ОКТА, з прогресуванням ступеня тяжкості діабетичного макулярного набряку (ДМН). Обстежено 82 пацієнти з ЦД 2-го типу (145 очей), розділених на 4 групи відповідно до ступеня тяжкості ДМН. Середній вік пацієнтів становив 65,25 ± 10,85 року, середня тривалість діабету — 14,0 ± 7,05 року, середній рівень HbA1с — 8,40 ± 1,58 %. Контрольну групу становили 20 здорових пацієнтів (40 очей), порівнянних за віком з досліджуваною групою. Коефіцієнт мікроциркуляції (КМ) розраховувався за співвідношенням площі фовеолярної аваскулярної зони та капілярної щільності на бінаризованих знімках ОКТА. Пограничним значенням для КМ поверхневого капілярного сплетення визначено 0,076, а для глибокого капілярного сплетення — 0,025. За допомогою однофакторного дисперсійного і регресійного аналізу було встановлено, що при збільшенні ступеня тяжкості ДМН починаючи зі стадії ДМН 1 значення коефіцієнта мікроциркуляції як у поверхневому, так і у глибокому капілярному сплетенні вірогідно збільшувалось (p < 0,05) порівняно з контрольною групою та попередньою стадією тяжкості ДМН, що вказувало на зростання рівня ішемії, а це негативно впливало на прогноз зорових функцій.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"34 26","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774018","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.329
S.V. Zyablitsev, M.Yu. Zhovtoshtan
Актуальність. Частим ускладненням ексимерлазерної корекції (ЕЛК) міопії є синдром сухого ока (ССО), якій виявляється у 60 % пацієнтів у перший місяць після операції з поступовим регресом симптоматики протягом наступних 6 місяців до 20 %. Мета: дослідити прогностичну роль мікроРНК та TGF-β2 при синдромі сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії. Матеріали та методи. У дослідження включено дані 68 пацієнтів (136 очей) з діагнозом «міопія» віком від 20 до 44 років, яких було розподілено за наявністю ССО через 6 місяців після ЕЛК за методами LASIK або FemtoLASIK. Як контрольну групу було залучено 15 осіб (30 очей) без захворювань зору. Відносну експресію miR-146a-5p і miR450b-5p до U6 у сльозі визначали методом полімеразної ланцюгової реакції (Thermo Fisher Scientific; США), вміст трансформуючого фактора росту β2 (TGF-β2) у сльозі — методом імуноферментного аналізу (eBioscience, Австрія). Для статистичного аналізу використано пакет програм SPSS 61 11.0, MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Результати. Експресія miR-146a-5p у сльозі пацієнтів до ЕЛК міопії за наявності ССО через 6 місяців після ЕЛК була суттєво (у 3,6 раза; p < 0,001) зменшена порівняно з контролем та пацієнтами, у яких ССО не було. Експресія miR-450b-5p була збільшеною за наявності ССО у 2,5 раза порівняно з контролем та у 2,0 раза порівняно з пацієнтами без ССО (p < 0,001). Уміст TGF-β2 був значуще нижчим за наявності ССО (у 1,6 раза; p < 0,001) порівняно з пацієнтами без ССО. Визначальне значення рівня експресії мікроРНК для виникнення ССО було доведено у ROC-аналізі, критичний поріг виникнення ССО щодо відносної експресії miR-146a-5p становив ≤ 0,85, експресії miR-450b-5 — > 1,95 (p < 0,001). Висновки. Різноспрямовані зміни експресії miR-146а-5p (пригнічення) і miR-450b-5p (збільшення) при зниженні вмісту TGF-β2 у сльозі пацієнтів, що мали ССО після ЕЛК міопії, обґрунтовували можливість використання цих показників для прогнозу виникнення ССО.
{"title":"Прогностична роль мікроРНК та TGF-β2 при синдромі сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії","authors":"S.V. Zyablitsev, M.Yu. Zhovtoshtan","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.329","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.329","url":null,"abstract":"Актуальність. Частим ускладненням ексимерлазерної корекції (ЕЛК) міопії є синдром сухого ока (ССО), якій виявляється у 60 % пацієнтів у перший місяць після операції з поступовим регресом симптоматики протягом наступних 6 місяців до 20 %. Мета: дослідити прогностичну роль мікроРНК та TGF-β2 при синдромі сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії. Матеріали та методи. У дослідження включено дані 68 пацієнтів (136 очей) з діагнозом «міопія» віком від 20 до 44 років, яких було розподілено за наявністю ССО через 6 місяців після ЕЛК за методами LASIK або FemtoLASIK. Як контрольну групу було залучено 15 осіб (30 очей) без захворювань зору. Відносну експресію miR-146a-5p і miR450b-5p до U6 у сльозі визначали методом полімеразної ланцюгової реакції (Thermo Fisher Scientific; США), вміст трансформуючого фактора росту β2 (TGF-β2) у сльозі — методом імуноферментного аналізу (eBioscience, Австрія). Для статистичного аналізу використано пакет програм SPSS 61 11.0, MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Результати. Експресія miR-146a-5p у сльозі пацієнтів до ЕЛК міопії за наявності ССО через 6 місяців після ЕЛК була суттєво (у 3,6 раза; p < 0,001) зменшена порівняно з контролем та пацієнтами, у яких ССО не було. Експресія miR-450b-5p була збільшеною за наявності ССО у 2,5 раза порівняно з контролем та у 2,0 раза порівняно з пацієнтами без ССО (p < 0,001). Уміст TGF-β2 був значуще нижчим за наявності ССО (у 1,6 раза; p < 0,001) порівняно з пацієнтами без ССО. Визначальне значення рівня експресії мікроРНК для виникнення ССО було доведено у ROC-аналізі, критичний поріг виникнення ССО щодо відносної експресії miR-146a-5p становив ≤ 0,85, експресії miR-450b-5 — > 1,95 (p < 0,001). Висновки. Різноспрямовані зміни експресії miR-146а-5p (пригнічення) і miR-450b-5p (збільшення) при зниженні вмісту TGF-β2 у сльозі пацієнтів, що мали ССО після ЕЛК міопії, обґрунтовували можливість використання цих показників для прогнозу виникнення ССО.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"35 27","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774167","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.328
V.S. Tkachyshyn
На сучасному етапі існує багато видів робіт, які потребують високої точності виконання та супроводжуються тривалим перевантаженням органа зору. Аналогічно виникає значне навантаження на орган зору при роботі з відеодисплейними терміналами. З часом у таких осіб розвивається міопія (прогресуюча короткозорість). Вона обумовлена процесом виробництва, згідно з переліком професійних захворювань. Основним симптомом професійної короткозорості є зниження гостроти зору, що і є підґрунтям для діагностики. Сюди додаються особливості умов праці. Для встановлення професійного характеру ураження органа зору необхідно, щоб під контролем зору виконувалося 80–90 % усіх трудових операцій. Має значення розмір деталей і зайнятість такими роботами до 60 % робочого часу. Зорово-напружені роботи, що пов’язані з безперервним стеженням за екраном відеодисплейних терміналів (дисплеїв), поділяються на менше і більше ніж 4 години (за 8-годинну зміну). Прогноз сприятливий лише при ранній діагностиці патологічного процесу. Профілактика полягає в проведенні періодичних медичних оглядів згідно із затвердженим порядком.
{"title":"Перенапруження зорового аналізатора в професійній патології","authors":"V.S. Tkachyshyn","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.328","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.328","url":null,"abstract":"На сучасному етапі існує багато видів робіт, які потребують високої точності виконання та супроводжуються тривалим перевантаженням органа зору. Аналогічно виникає значне навантаження на орган зору при роботі з відеодисплейними терміналами. З часом у таких осіб розвивається міопія (прогресуюча короткозорість). Вона обумовлена процесом виробництва, згідно з переліком професійних захворювань. Основним симптомом професійної короткозорості є зниження гостроти зору, що і є підґрунтям для діагностики. Сюди додаються особливості умов праці. Для встановлення професійного характеру ураження органа зору необхідно, щоб під контролем зору виконувалося 80–90 % усіх трудових операцій. Має значення розмір деталей і зайнятість такими роботами до 60 % робочого часу. Зорово-напружені роботи, що пов’язані з безперервним стеженням за екраном відеодисплейних терміналів (дисплеїв), поділяються на менше і більше ніж 4 години (за 8-годинну зміну). Прогноз сприятливий лише при ранній діагностиці патологічного процесу. Профілактика полягає в проведенні періодичних медичних оглядів згідно із затвердженим порядком.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"34 30","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774015","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.324
O. Denisyuk, S. Mogilevskyy
Актуальність. Катаракта часто поєднується з віковою макулярною дегенерацією, але досі є сумніви щодо впливу факоемульсифікації на прогресування вікової макулярної дегенерації. Мета дослідження: проаналізувати вплив вмісту імунологічних маркерів у внутрішньоочній рідині на прогресування вікової макулярної дегенерації після хірургічного лікування катаракти. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 86 пацієнтів (93 ока) — 37 чоловіків і 49 жінок віком від 60 до 82 років, яким була проведена факоемульсифікація катаракти (ФЕК — імплантація м’якої інтраокулярної лінзи на апараті Infiniti фірми Alcon, USA). Оцінювали стадію вікової макулярної дегенерації (ВМД) за класифікацією Американської академії офтальмологів (AREDS, 2001). Обстежували пацієнтів через 1, 3, 6, 12 і 18 місяців після операції. Для статистичної обробки отриманих даних використовували програми Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA) і MedCalc Statistical Software 18 (MedCalc Software bvba, Belgium). Результати. У 69,9 % очей із катарактою була наявна ВМД: рання і проміжна стадії (категорії 2 і 3 AREDS) були виявлені у 16,1 % випадків, пізня стадія (категорія 4.1 AREDS) — у 25,8 %, ексудативна форма (категорія 4.2 AREDS) — у 28,0 %. Гострота зору (ГЗ) до операції ФЕК відповідала стадії ВМД: була гіршою при категорії 4 AREDS. Для оцінки прогресування ВМД було розроблено індекс прогресування (ІПВМД), який характеризує середню швидкість змін клінічних проявів ВМД. З’ясовано, що у 12,9 % пацієнтів після ФЕК вперше встановлено діагноз ВМД; у цілому розвиток і прогресування ВМД після втручання відмічено у 33,3 % (ІПВМД > 0). Пацієнти без прогресування ВМД були на 6 років молодші за тих, хто мав прогресування (р = 0,001). При ІПВМД = 0,100 ум.од. прогресування ВМД відбувалося на ранніх термінах (3 місяці), при ІПВМД = 0,033 ум.од. — на пізніх (12 і 18 місяців). Після операції ФЕК ГЗ вірогідно збільшувалася, що залежало від початкової стадії ВМД (ГЗ була гіршою при пізній стадії та при вологій ВМД — категорія 4 AREDS) та прогресування ВМД (ГЗ була гіршою при ІПВМД > 0, а серед випадків прогресування — при ІПВМД = 0,033, тобто при пізньому прогресуванні). Висновки. Отримані результати обґрунтували необхідність проведення регресійного аналізу впливу вмісту імунологічних маркерів у внутрішньоочній рідині на прогресування ВМД після операції ФЕК на очах хворих на вікову катаракту. При однаковому пошкодженні (однаковий бал) випадки з подальшим прогресуванням ВМД відрізнялися вірогідно більшим початковим рівнем імуноглобулінових маркерів, особливо при максимальних значеннях бала за 25БШ. Це, можливо, пов’язано із впливом реактивності імунних маркерів на патогенез прогресування ВМД, що більшою мірою проявлялося при максимальному інтраопераційному пошкодженні.
{"title":"Вплив умісту імунологічних маркерів у внутрішньоочній рідині на прогресування вікової макулярної дегенерації після хірургічного лікування катаракти","authors":"O. Denisyuk, S. Mogilevskyy","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.324","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.324","url":null,"abstract":"Актуальність. Катаракта часто поєднується з віковою макулярною дегенерацією, але досі є сумніви щодо впливу факоемульсифікації на прогресування вікової макулярної дегенерації. Мета дослідження: проаналізувати вплив вмісту імунологічних маркерів у внутрішньоочній рідині на прогресування вікової макулярної дегенерації після хірургічного лікування катаракти. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 86 пацієнтів (93 ока) — 37 чоловіків і 49 жінок віком від 60 до 82 років, яким була проведена факоемульсифікація катаракти (ФЕК — імплантація м’якої інтраокулярної лінзи на апараті Infiniti фірми Alcon, USA). Оцінювали стадію вікової макулярної дегенерації (ВМД) за класифікацією Американської академії офтальмологів (AREDS, 2001). Обстежували пацієнтів через 1, 3, 6, 12 і 18 місяців після операції. Для статистичної обробки отриманих даних використовували програми Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA) і MedCalc Statistical Software 18 (MedCalc Software bvba, Belgium). Результати. У 69,9 % очей із катарактою була наявна ВМД: рання і проміжна стадії (категорії 2 і 3 AREDS) були виявлені у 16,1 % випадків, пізня стадія (категорія 4.1 AREDS) — у 25,8 %, ексудативна форма (категорія 4.2 AREDS) — у 28,0 %. Гострота зору (ГЗ) до операції ФЕК відповідала стадії ВМД: була гіршою при категорії 4 AREDS. Для оцінки прогресування ВМД було розроблено індекс прогресування (ІПВМД), який характеризує середню швидкість змін клінічних проявів ВМД. З’ясовано, що у 12,9 % пацієнтів після ФЕК вперше встановлено діагноз ВМД; у цілому розвиток і прогресування ВМД після втручання відмічено у 33,3 % (ІПВМД > 0). Пацієнти без прогресування ВМД були на 6 років молодші за тих, хто мав прогресування (р = 0,001). При ІПВМД = 0,100 ум.од. прогресування ВМД відбувалося на ранніх термінах (3 місяці), при ІПВМД = 0,033 ум.од. — на пізніх (12 і 18 місяців). Після операції ФЕК ГЗ вірогідно збільшувалася, що залежало від початкової стадії ВМД (ГЗ була гіршою при пізній стадії та при вологій ВМД — категорія 4 AREDS) та прогресування ВМД (ГЗ була гіршою при ІПВМД > 0, а серед випадків прогресування — при ІПВМД = 0,033, тобто при пізньому прогресуванні). Висновки. Отримані результати обґрунтували необхідність проведення регресійного аналізу впливу вмісту імунологічних маркерів у внутрішньоочній рідині на прогресування ВМД після операції ФЕК на очах хворих на вікову катаракту. При однаковому пошкодженні (однаковий бал) випадки з подальшим прогресуванням ВМД відрізнялися вірогідно більшим початковим рівнем імуноглобулінових маркерів, особливо при максимальних значеннях бала за 25БШ. Це, можливо, пов’язано із впливом реактивності імунних маркерів на патогенез прогресування ВМД, що більшою мірою проявлялося при максимальному інтраопераційному пошкодженні.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"36 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774314","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.332
Iu.O. Panchenko, O.O. Putiienko, S.I. Kosuba
Актуальність. За даними 2020 року, 161 млн світової популяції мали аметропії, які пов’язані з помірними та тяжкими порушеннями зору або сліпотою. Лазерний кератомільоз in situ (LASIK) широко використовується у світі для корекції міопії, гіперметропії та астигматизму. Гіперметропічний профіль ексимерлазерної абляції призначений для збільшення кривизни центральної ділянки. Лазери попереднього покоління та попередні профілі абляції асоціювалися зі значним регресом, недокорекцією та втратою максимальної скоригованої гостроти зору на відстані. Оцінка профілю епітелію відіграє важливу роль для визначення механізму виникнення і ризиків регресу рефракційного результату. Мета: оцінити епітеліальний профіль рогівки і стабільність рефракції після ексимерлазерної корекції (ЕЛК) аметропії, виконаної на різних платформах. Матеріали та методи. Було проаналізовано медичну документацію 40 пацієнтів (80 очей), віком 18–40 років, яким з 2021 по 2023 р. проводили ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії у медичному центрі «Лазер плюс» (м. Львів, Україна). До 1-ї групи увійшли 22 пацієнти (44 ока), яким було виконано ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії за допомогою ексимерного лазера MEL 80 (Carl Zeiss Meditec). Групу 2 становили 18 пацієнтів (36 очей), яким виконували ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії за допомогою ексимерного лазера MEL 90 (Carl Zeiss Meditec). Динамічні зміни оцінювались за допомогою контролю маніфестної рефракції, а також за картами товщини епітелію за результатами ОСТ рогівки. Термін спостереження — 1 рік. Результати. У групі 1 максимальна товщина епітелію фіксувалась на межі 5- і 7-міліметрової зони, а в групі 2 — на 7 мм. Різке збільшення товщини епітелію в обох групах фіксувалось у термін 3 місяці після LASIK. У 2-й групі найбільший приріст товщини був на 10 % меншим, ніж в 1-й групі. Незначний гіперметропічний зсув на термінах з 3-го місяця до 1 року. Статистично значущої різниці між результатами двох досліджуваних груп на різних термінах післяопераційного спостереження не відмічалось. Висновки. Поточне дослідження при даному об’ємі і тривалості показало, що результуючий профіль товщини епітелію є достатньо стабільним для підтримки необхідної сили заломлення рогівки протягом 1 року спостереження, але потрібний контроль цих параметрів на віддалених термінах, враховуючи різницю приросту товщини епітелію після LASIK на різних ексимерлазерних платформах — MEL 80 і MEL 90.
{"title":"Епітеліальний профіль рогівки і стабільність рефракції після ексимерлазерної корекції аметропії, виконаної на різних платформах","authors":"Iu.O. Panchenko, O.O. Putiienko, S.I. Kosuba","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.332","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.332","url":null,"abstract":"Актуальність. За даними 2020 року, 161 млн світової популяції мали аметропії, які пов’язані з помірними та тяжкими порушеннями зору або сліпотою. Лазерний кератомільоз in situ (LASIK) широко використовується у світі для корекції міопії, гіперметропії та астигматизму. Гіперметропічний профіль ексимерлазерної абляції призначений для збільшення кривизни центральної ділянки. Лазери попереднього покоління та попередні профілі абляції асоціювалися зі значним регресом, недокорекцією та втратою максимальної скоригованої гостроти зору на відстані. Оцінка профілю епітелію відіграє важливу роль для визначення механізму виникнення і ризиків регресу рефракційного результату. Мета: оцінити епітеліальний профіль рогівки і стабільність рефракції після ексимерлазерної корекції (ЕЛК) аметропії, виконаної на різних платформах. Матеріали та методи. Було проаналізовано медичну документацію 40 пацієнтів (80 очей), віком 18–40 років, яким з 2021 по 2023 р. проводили ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії у медичному центрі «Лазер плюс» (м. Львів, Україна). До 1-ї групи увійшли 22 пацієнти (44 ока), яким було виконано ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії за допомогою ексимерного лазера MEL 80 (Carl Zeiss Meditec). Групу 2 становили 18 пацієнтів (36 очей), яким виконували ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії за допомогою ексимерного лазера MEL 90 (Carl Zeiss Meditec). Динамічні зміни оцінювались за допомогою контролю маніфестної рефракції, а також за картами товщини епітелію за результатами ОСТ рогівки. Термін спостереження — 1 рік. Результати. У групі 1 максимальна товщина епітелію фіксувалась на межі 5- і 7-міліметрової зони, а в групі 2 — на 7 мм. Різке збільшення товщини епітелію в обох групах фіксувалось у термін 3 місяці після LASIK. У 2-й групі найбільший приріст товщини був на 10 % меншим, ніж в 1-й групі. Незначний гіперметропічний зсув на термінах з 3-го місяця до 1 року. Статистично значущої різниці між результатами двох досліджуваних груп на різних термінах післяопераційного спостереження не відмічалось. Висновки. Поточне дослідження при даному об’ємі і тривалості показало, що результуючий профіль товщини епітелію є достатньо стабільним для підтримки необхідної сили заломлення рогівки протягом 1 року спостереження, але потрібний контроль цих параметрів на віддалених термінах, враховуючи різницю приросту товщини епітелію після LASIK на різних ексимерлазерних платформах — MEL 80 і MEL 90.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"35 3","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774012","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.327
S.O. Rykov, D.I. Chugaev
Актуальність. При діабетичній ретинопатії (ДР), що ускладнена діабетичним макулярним набряком (ДМН) за умов цукрового діабету 2-го типу (ЦД2), встановлено важливе значення запальних і протромбогенних змін, серед яких найбільше значення мають посилення експресії молекул ендотеліальної адгезії, у тому числі P-селектину. Мета дослідження: встановити зв’язок розвитку ДМН при ДР різного ступеня та ЦД2 з вмістом у крові Р-селектину. Матеріали та методи. Дослідження включало 124 пацієнти (124 ока) із ЦД 2-го типу, у яких за класифікацією ETDRS виявлена легка (29 очей, 1-ша група), помірна або тяжка (35 очей, 2-га група) непроліферативна ДР та проліферативна ДР (31 око, 3-тя група); контрольну групу становили 29 очей без ЦД. Всім пацієнтам були виконані загальноприйняті офтальмологічні дослідження, спектрально-доменна оптична когерентна томографія (ОКТ) з визначенням центральної товщини сітківки (ЦТС, мкм). ДМН встановлювали при збільшенні ЦТС вище від значень нормативної бази даних по полях ETDRS програмного забезпечення спектрально-доменної ОКT. Вміст Р-селектину у крові визначали імуноферментним методом (Invitrogen ThermoFisher Scientific, USA). Для статистичних досліджень використано програмні пакети MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Результати. Вміст у крові Р-селектину при ДР та ЦД2 був вірогідно збільшеним порівняно з контролем (у 1,3 раза; p < 0,001), що при розподілі за стадіями зберігалося тільки для проліферативної ДР. Збільшення вмісту Р-селектину прямо корелювало з рівнем глікованого гемоглобіну та ЦТС. Тільки у пацієнтів з проліферативною ДР вміст Р-селектину за наявності ДМН був вищим, ніж без такого (у 1,2 раза; p < 0,001). При непроліферативній ДР вміст Р-селектину за наявності або відсутності ДМН не відрізнявся. Зв’язок збільшення вмісту Р-селектину з розвитком ДМН було підтверджено у регресійному аналізі (ВШ = 1,02; 95% ВІ 1,01–1,03). ROC-аналіз показав, що ця модель мала задовільні критерії тільки при проліферативній ДР (AUC = 0,85; 95% ВІ 0,68–0,95), що дозволило розрахувати межовий рівень прогнозу, який дорівнював 128,7 нг/мл (чутливість тесту 77,8 % і специфічність 69,2 %). Висновки. Результати дослідження підтвердили зв’язок між збільшенням у крові Р-селектину та розвитком ДМН при проліферативній ДР.
相关性。在 2 型糖尿病(T2DM)并发糖尿病黄斑水肿(DME)的糖尿病视网膜病变(DR)中,炎症和促血栓形成变化的重要性已经得到证实,其中最重要的是内皮粘附分子(包括 P-选择素)表达的增加。本研究旨在确定不同程度 DR 和 T2DM 中 DMN 的发展与血液中 P 选择素含量之间的关系。材料和方法。研究纳入了 124 名 2 型糖尿病患者(124 只眼),根据 ETDRS 分级,他们被诊断为轻度(29 只眼,第 1 组)、中度或重度(35 只眼,第 2 组)非增殖性 DR 和增殖性 DR(31 只眼,第 3 组);对照组包括 29 只无糖尿病的眼。所有患者都接受了常规眼科检查和光谱域光学相干断层扫描(OCT),并测定了视网膜中央厚度(CRT,μm)。当 CTC 的增加超过光谱域 OCT 软件 ETDRS 字段中标准数据库的值时,即确定为 DMN。血液中 P 选择素的含量通过酶联免疫吸附试验(Invitrogen ThermoFisher Scientific,美国)测定。统计研究使用 MedStat 和 MedCalc v.15.1 软件包(MedCalc Software bvba)。结果与对照组相比,DR和T2DM患者血液中的P-选择素含量显著增加(1.3倍;p & lt; 0.001),按阶段划分,只有增殖型DR的P-选择素含量保持不变。P 选择素含量的增加与糖化血红蛋白和四氯化碳的水平直接相关。只有增殖型 DR 患者的 P-选择素含量在有 DMN 的情况下高于没有 DMN 的情况(1.2 倍;P;0.001)。在非增殖性 DR 中,有无 DMN 时 P 选择素的含量没有差异。回归分析(OR = 1.02;95% CI 1.01-1.03)证实,P-选择素含量的增加与 DMN 的发展有关。ROC分析表明,该模型仅对增殖性DR具有令人满意的标准(AUC = 0.85;95% CI 0.68-0.95),因此我们可以计算出128.7 ng/ml的临界值(测试灵敏度为77.8%,特异性为69.2%)。结论研究结果证实了增殖性乳腺癌患者血液中 P 选择素的增加与 DMN 的发展之间存在关联。
{"title":"Зв’язок розвитку макулярного набряку при діабетичній ретинопатії і цукровому діабеті 2-го типу з вмістом у крові Р-селектину","authors":"S.O. Rykov, D.I. Chugaev","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.327","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.327","url":null,"abstract":"Актуальність. При діабетичній ретинопатії (ДР), що ускладнена діабетичним макулярним набряком (ДМН) за умов цукрового діабету 2-го типу (ЦД2), встановлено важливе значення запальних і протромбогенних змін, серед яких найбільше значення мають посилення експресії молекул ендотеліальної адгезії, у тому числі P-селектину. Мета дослідження: встановити зв’язок розвитку ДМН при ДР різного ступеня та ЦД2 з вмістом у крові Р-селектину. Матеріали та методи. Дослідження включало 124 пацієнти (124 ока) із ЦД 2-го типу, у яких за класифікацією ETDRS виявлена легка (29 очей, 1-ша група), помірна або тяжка (35 очей, 2-га група) непроліферативна ДР та проліферативна ДР (31 око, 3-тя група); контрольну групу становили 29 очей без ЦД. Всім пацієнтам були виконані загальноприйняті офтальмологічні дослідження, спектрально-доменна оптична когерентна томографія (ОКТ) з визначенням центральної товщини сітківки (ЦТС, мкм). ДМН встановлювали при збільшенні ЦТС вище від значень нормативної бази даних по полях ETDRS програмного забезпечення спектрально-доменної ОКT. Вміст Р-селектину у крові визначали імуноферментним методом (Invitrogen ThermoFisher Scientific, USA). Для статистичних досліджень використано програмні пакети MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Результати. Вміст у крові Р-селектину при ДР та ЦД2 був вірогідно збільшеним порівняно з контролем (у 1,3 раза; p < 0,001), що при розподілі за стадіями зберігалося тільки для проліферативної ДР. Збільшення вмісту Р-селектину прямо корелювало з рівнем глікованого гемоглобіну та ЦТС. Тільки у пацієнтів з проліферативною ДР вміст Р-селектину за наявності ДМН був вищим, ніж без такого (у 1,2 раза; p < 0,001). При непроліферативній ДР вміст Р-селектину за наявності або відсутності ДМН не відрізнявся. Зв’язок збільшення вмісту Р-селектину з розвитком ДМН було підтверджено у регресійному аналізі (ВШ = 1,02; 95% ВІ 1,01–1,03). ROC-аналіз показав, що ця модель мала задовільні критерії тільки при проліферативній ДР (AUC = 0,85; 95% ВІ 0,68–0,95), що дозволило розрахувати межовий рівень прогнозу, який дорівнював 128,7 нг/мл (чутливість тесту 77,8 % і специфічність 69,2 %). Висновки. Результати дослідження підтвердили зв’язок між збільшенням у крові Р-селектину та розвитком ДМН при проліферативній ДР.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"36 10","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774309","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.323
V.V. Vodianyk
Актуальність. Ангіогенез у сітківці відіграє ключову роль у розвитку та прогресуванні діабетичної ретинопатії (ДР). Ендотеліальні клітини-попередники, що беруть участь у проліферації судин, ідентифікують за допомогою антитіл до CD34, який є маркером ангіогенезу за умов ДР. Мета дослідження: вивчити експресію CD34 у тканинах сітківки та вплив на неї блокади тирозинових протеїнкіназ при розвитку експериментальної діабетичної ретинопатії. Матеріали та методи. У 45 тримісячних щурів-самців лінії Wistar моделювали цукровий діабет шляхом одноразового введення стрептозотоцину в дозі 50 мг/кг (Sigma-Aldrich, Китай). Щурів було розподілено на 3 групи: контрольна, із введенням простого інсуліну і з комбінованим введенням інсуліну й іматинібу в дозі 20 мг/кг у вигляді саше per os (Grindeks, Латвія). Імуногістохімічно у сітківці виявляли CD34 (Thermo Fisher Scietific, США). Результати. Розвиток ДР проявлявся вираженими дегенеративними змінами нервових клітин, що відбувалися на тлі порушень мікроциркуляції у вигляді ішемії, набряку й інтраретинальних судинних аномалій. CD34-позитивні клітини виявлялися: через 7 діб у судинах хоріоїдального сплетення, через 14 діб у розширених судинах шару гангліонарних клітин і через 21 добу у зовнішньому плексіформному шарі. Інтенсивність їх забарвлення збільшувалася. Через 28 діб у контрольній групі поряд з активним ангіогенезом у судинах шару гангліонарних клітин та хоріоїдального сплетення відмічено утворення фіброваскулярних проліфератів, які поширювалися на внутрішній і зовнішній ядерні шари з тенденцією до радіального проростання у навколишні шари сітківки. Введення інсуліну та, більшою мірою, комбінації інсуліну з іматинібом гальмувало розвиток ДР, знижувало інтенсивність CD34-позитивного забарвлення у судинах сітківки та запобігало утворенню фіброваскулярних проліфератів. Висновки. Таким чином, проведене дослідження встановило особливості ангіогенезу й утворення фіброваскулярних проліфератів у сітківці за умов експериментального стрептозотоцинового діабету у щурів. Показаний позитивний вплив блокади тирозинових протеїнкіназ іматинібом щодо встановлених патологічних процесів.
{"title":"Експресія CD34 у тканинах сітківки та вплив блокади тирозинових протеїнкіназ при діабетичній ретинопатії","authors":"V.V. Vodianyk","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.323","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.323","url":null,"abstract":"Актуальність. Ангіогенез у сітківці відіграє ключову роль у розвитку та прогресуванні діабетичної ретинопатії (ДР). Ендотеліальні клітини-попередники, що беруть участь у проліферації судин, ідентифікують за допомогою антитіл до CD34, який є маркером ангіогенезу за умов ДР. Мета дослідження: вивчити експресію CD34 у тканинах сітківки та вплив на неї блокади тирозинових протеїнкіназ при розвитку експериментальної діабетичної ретинопатії. Матеріали та методи. У 45 тримісячних щурів-самців лінії Wistar моделювали цукровий діабет шляхом одноразового введення стрептозотоцину в дозі 50 мг/кг (Sigma-Aldrich, Китай). Щурів було розподілено на 3 групи: контрольна, із введенням простого інсуліну і з комбінованим введенням інсуліну й іматинібу в дозі 20 мг/кг у вигляді саше per os (Grindeks, Латвія). Імуногістохімічно у сітківці виявляли CD34 (Thermo Fisher Scietific, США). Результати. Розвиток ДР проявлявся вираженими дегенеративними змінами нервових клітин, що відбувалися на тлі порушень мікроциркуляції у вигляді ішемії, набряку й інтраретинальних судинних аномалій. CD34-позитивні клітини виявлялися: через 7 діб у судинах хоріоїдального сплетення, через 14 діб у розширених судинах шару гангліонарних клітин і через 21 добу у зовнішньому плексіформному шарі. Інтенсивність їх забарвлення збільшувалася. Через 28 діб у контрольній групі поряд з активним ангіогенезом у судинах шару гангліонарних клітин та хоріоїдального сплетення відмічено утворення фіброваскулярних проліфератів, які поширювалися на внутрішній і зовнішній ядерні шари з тенденцією до радіального проростання у навколишні шари сітківки. Введення інсуліну та, більшою мірою, комбінації інсуліну з іматинібом гальмувало розвиток ДР, знижувало інтенсивність CD34-позитивного забарвлення у судинах сітківки та запобігало утворенню фіброваскулярних проліфератів. Висновки. Таким чином, проведене дослідження встановило особливості ангіогенезу й утворення фіброваскулярних проліфератів у сітківці за умов експериментального стрептозотоцинового діабету у щурів. Показаний позитивний вплив блокади тирозинових протеїнкіназ іматинібом щодо встановлених патологічних процесів.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"34 28","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774017","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.326
O. Petrenko, O. Prusak
Актуальність. За останніми європейськими рекомендаціями The 2021 European Group on Graves’ orbitopathy (EUGOGO) clinical practice guidelines for the medical management of Graves’ orbitopathy прописано необхідність визначення якості життя пацієнтів до чи після лікування, проте приділено недостатньо уваги виявленню і корекції нервово-психічних розладів. Розвиток останніх у пацієнтів з ендокринною орбітопатією (ЕО) пов’язаний як з впливом дисбалансу тиреоїдних гормонів на нервову систему, так і з психологічним дискомфортом, викликаним зниженням якості життя. Тому вивчення рівня тривоги та депресії в комплексному обстеженні пацієнтів з ендокринною орбітопатією є актуальним питанням наукових досліджень. Мета: провести аналіз оцінки якості життя і рівня тривоги та депресії в комплексному обстеженні пацієнтів з ендокринною орбітопатією. Матеріали та методи. Проведено аналіз оцінки якості життя і рівня тривоги та депресії 40 пацієнтів з ендокринною орбітопатією, що проходили лікування на клінічних базах кафедри в 2016–2022 рр. Якість життя пацієнтів з ендокринною орбітопатією визначали за допомогою модифікованої анкети якості життя пацієнтів з орбітопатією Грейвса (GO-Quality Of Life Questionnaire (Terwee et al., 2001)), оцінку рівня тривоги і депресії проводили за допомогою госпітальної шкали тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale — HADS). Отримані результати аналізували з використанням методів варіаційної статистики. В клінічних групах визначали середні величини та стандартні відхилення досліджуваних параметрів. Результати. В результаті проведеної оцінки якості життя пацієнтів з ЕО за допомогою модифікованої анкети якості життя пацієнтів з орбітопатією Грейвса середнє значення за шкалою візуального функціонування становить 67,5 бала з максимальною похибкою ± 17,5 бала, за шкалою зовнішнього вигляду — 47,0 ± 15,05 бала, а сумарно за двома вищезазначеними шкалами — 57,25 ± 12,17 бала. За госпітальною шкалою тривоги та депресії клінічно виражений рівень тривоги був у 40 % випадків, а рівень депресії — у 20 % випадків, у межах нормального було відмічено рівень тривоги в 30 %, рівень депресії — у 25 % випадків. В активній фазі ЕО частіше зустрічається клінічно виражений рівень тривоги (87,9 % ) та рідше — депресії (25 %). Висновки. Дослідження показало зниження якості життя пацієнтів з ЕО як за шкалою візуального функціонування, так і за шкалою зовнішнього вигляду, сумарно за двома вищезазначеними шкалами — 57,25 ± 12,17 бала. Клінічно виражений рівень тривоги був в 40 %, а рівень депресії — у 20 % випадків, що свідчить про наявність потреби у пацієнтів з ЕО в комплексному лікуванні в ендокринолога для нормалізації гормонального фону, консультації психіатра та психолога.
相关性。根据最新的欧洲指南《2021年欧洲巴塞杜氏眼眶病小组(EUGOGO)巴塞杜氏眼眶病医疗管理临床实践指南》,有必要在治疗前或治疗后确定患者的生活质量,但对神经精神障碍的识别和矫正重视不够。内分泌性眼眶病(EO)患者出现神经精神障碍既与甲状腺激素失衡对神经系统的影响有关,也与生活质量下降导致的心理不适有关。因此,在对内分泌性眼眶病变患者进行全面检查时研究其焦虑和抑郁程度是一个亟待解决的科学研究问题。目的:分析内分泌性眼眶病变患者综合检查中的生活质量评估及焦虑和抑郁程度。材料和方法。对2016-2022年在该科临床基地接受治疗的40例内分泌性眼眶病患者的生活质量评估及焦虑抑郁程度进行分析。 使用改良的格雷夫斯生活质量问卷(GO-Quality Of Life Questionnaire,Terwee et al、2001),并使用医院焦虑抑郁量表(HADS)评估焦虑和抑郁程度。)研究结果采用变异统计方法进行分析。在临床组中,确定了研究参数的平均值和标准偏差。结果使用改良版巴塞杜氏眼眶病患者生活质量问卷对眼眶病患者的生活质量进行评估的结果显示,视觉功能量表的平均值为67.5分,最大误差为±17.5分;外观量表的平均值为47.0分±15.05分;上述两个量表的总和为57.25分±12.17分。根据医院焦虑和抑郁量表,临床上观察到明显焦虑水平的病例占 40%,抑郁水平的病例占 20%;观察到焦虑在正常范围内的病例占 30%,抑郁水平的病例占 25%。在肠易激综合征的活动期,临床上明显的焦虑(87.9%)和抑郁(25%)更为常见(87.9%)。结论研究显示,在视觉功能量表和外观量表上,肠易激综合征患者的生活质量都有所下降,上述两个量表的总分为 57.25 ± 12.17 分。临床上,40%的病例存在明显的焦虑情绪,20%的病例存在抑郁情绪,这表明环氧乙烷患者需要接受内分泌科医生的综合治疗,以恢复正常的激素水平,并接受精神和心理咨询。
{"title":"Аналіз оцінки якості життя і рівня тривоги та депресії в комплексному обстеженні пацієнтів з ендокринною орбітопатією","authors":"O. Petrenko, O. Prusak","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.326","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.326","url":null,"abstract":"Актуальність. За останніми європейськими рекомендаціями The 2021 European Group on Graves’ orbitopathy (EUGOGO) clinical practice guidelines for the medical management of Graves’ orbitopathy прописано необхідність визначення якості життя пацієнтів до чи після лікування, проте приділено недостатньо уваги виявленню і корекції нервово-психічних розладів. Розвиток останніх у пацієнтів з ендокринною орбітопатією (ЕО) пов’язаний як з впливом дисбалансу тиреоїдних гормонів на нервову систему, так і з психологічним дискомфортом, викликаним зниженням якості життя. Тому вивчення рівня тривоги та депресії в комплексному обстеженні пацієнтів з ендокринною орбітопатією є актуальним питанням наукових досліджень. Мета: провести аналіз оцінки якості життя і рівня тривоги та депресії в комплексному обстеженні пацієнтів з ендокринною орбітопатією. Матеріали та методи. Проведено аналіз оцінки якості життя і рівня тривоги та депресії 40 пацієнтів з ендокринною орбітопатією, що проходили лікування на клінічних базах кафедри в 2016–2022 рр. Якість життя пацієнтів з ендокринною орбітопатією визначали за допомогою модифікованої анкети якості життя пацієнтів з орбітопатією Грейвса (GO-Quality Of Life Questionnaire (Terwee et al., 2001)), оцінку рівня тривоги і депресії проводили за допомогою госпітальної шкали тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale — HADS). Отримані результати аналізували з використанням методів варіаційної статистики. В клінічних групах визначали середні величини та стандартні відхилення досліджуваних параметрів. Результати. В результаті проведеної оцінки якості життя пацієнтів з ЕО за допомогою модифікованої анкети якості життя пацієнтів з орбітопатією Грейвса середнє значення за шкалою візуального функціонування становить 67,5 бала з максимальною похибкою ± 17,5 бала, за шкалою зовнішнього вигляду — 47,0 ± 15,05 бала, а сумарно за двома вищезазначеними шкалами — 57,25 ± 12,17 бала. За госпітальною шкалою тривоги та депресії клінічно виражений рівень тривоги був у 40 % випадків, а рівень депресії — у 20 % випадків, у межах нормального було відмічено рівень тривоги в 30 %, рівень депресії — у 25 % випадків. В активній фазі ЕО частіше зустрічається клінічно виражений рівень тривоги (87,9 % ) та рідше — депресії (25 %). Висновки. Дослідження показало зниження якості життя пацієнтів з ЕО як за шкалою візуального функціонування, так і за шкалою зовнішнього вигляду, сумарно за двома вищезазначеними шкалами — 57,25 ± 12,17 бала. Клінічно виражений рівень тривоги був в 40 %, а рівень депресії — у 20 % випадків, що свідчить про наявність потреби у пацієнтів з ЕО в комплексному лікуванні в ендокринолога для нормалізації гормонального фону, консультації психіатра та психолога.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"36 8","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774310","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.322
D.H. Zhaboiedov, A.M. Zhuk
Актуальність. Основною метою лікування регматогенного відшарування сітківки (РВС) є відновлення анатомо-топографічних співвідношень у задньому полюсі ока, відмежування розривів за рахунок формування хоріоретинальних спайок і видалення проліферативних мембран, а також відновлення зорових функцій. Ефективність хірургії широко варіює незалежно від обраного методу лікування і знаходиться в межах від 37 до 95 %. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 124 пацієнти (124 ока) з РВС у поєднанні з віковою катарактою. 1-шу групу спостереження становили 60 пацієнтів (60 очей), яким виконували закриту субтотальну вітректомію з тампонадою вітреальної порожнини газоповітряною сумішшю C3F8, ендолазеркоагуляцією сітківки і факоемульсифікацією катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи (при подальшому аналізі позначено як метод операції 1). 2-гу групу спостереження становили 64 пацієнти (64 ока), яким виконували таке саме оперативне втручання, але тампонаду вітреальної порожнини проводили із застосуванням силіконового масла (при подальшому аналізі позначено як метод операції 2). Для виявлення факторів, пов’язаних з результатом лікування, використано метод побудови моделей логістичної регресії з використанням пакетів MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Аналіз проводився для факторів ризику, які були визначені на момент проведення операції. Відбір предикторів регресійної моделі здійснювали методом максимальної правдоподібності з покроковим виключенням змінних. Отримані регресійні моделі оцінювали при побудові діаграм операційних характеристик (ROC-аналіз). Як критерій адекватності моделі розраховували площу під кривою операційних характеристик з інтервальною оцінкою (AUC). Результати. Факторами ризику відсутності поліпшення стану в результаті оперативного лікування РВС через 1 рік після втручання були вік, давність відшарування сітківки, стадія С проліферативної вітреоретинопатії (ПВР), метод операції і показник суми локальних дефектів полів зору (PSD). Факторами ризику погіршення стану були вік, стать, давність ВС, вид розриву сітківки, стадія С ПВР, метод операції і PSD. У нашому дослідженні встановлений більший ризик невдалого лікування РВС для чоловіків, ніж для жінок. Прогностична модель невдалого хірургічного лікування РВС була побудована на трьох факторах ризику: видалення кришталика (p = 0,046), ПВР стадії C (p = 0,039) і ступінь відшарування (p < 0,001) і мала велику прогностичну цінність (площа під ROC-кривою становила 0,8399). Визначення прогнозу погіршення і відсутності поліпшення стану через 1 рік після оперативного лікування також мало досить високі показники якості моделі (AUC = 0,817 і 0,907 відповідно).
{"title":"Фактори ризику і прогноз оперативного лікування регматогенного відшарування сітківки","authors":"D.H. Zhaboiedov, A.M. Zhuk","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.322","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.322","url":null,"abstract":"Актуальність. Основною метою лікування регматогенного відшарування сітківки (РВС) є відновлення анатомо-топографічних співвідношень у задньому полюсі ока, відмежування розривів за рахунок формування хоріоретинальних спайок і видалення проліферативних мембран, а також відновлення зорових функцій. Ефективність хірургії широко варіює незалежно від обраного методу лікування і знаходиться в межах від 37 до 95 %. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 124 пацієнти (124 ока) з РВС у поєднанні з віковою катарактою. 1-шу групу спостереження становили 60 пацієнтів (60 очей), яким виконували закриту субтотальну вітректомію з тампонадою вітреальної порожнини газоповітряною сумішшю C3F8, ендолазеркоагуляцією сітківки і факоемульсифікацією катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи (при подальшому аналізі позначено як метод операції 1). 2-гу групу спостереження становили 64 пацієнти (64 ока), яким виконували таке саме оперативне втручання, але тампонаду вітреальної порожнини проводили із застосуванням силіконового масла (при подальшому аналізі позначено як метод операції 2). Для виявлення факторів, пов’язаних з результатом лікування, використано метод побудови моделей логістичної регресії з використанням пакетів MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Аналіз проводився для факторів ризику, які були визначені на момент проведення операції. Відбір предикторів регресійної моделі здійснювали методом максимальної правдоподібності з покроковим виключенням змінних. Отримані регресійні моделі оцінювали при побудові діаграм операційних характеристик (ROC-аналіз). Як критерій адекватності моделі розраховували площу під кривою операційних характеристик з інтервальною оцінкою (AUC). Результати. Факторами ризику відсутності поліпшення стану в результаті оперативного лікування РВС через 1 рік після втручання були вік, давність відшарування сітківки, стадія С проліферативної вітреоретинопатії (ПВР), метод операції і показник суми локальних дефектів полів зору (PSD). Факторами ризику погіршення стану були вік, стать, давність ВС, вид розриву сітківки, стадія С ПВР, метод операції і PSD. У нашому дослідженні встановлений більший ризик невдалого лікування РВС для чоловіків, ніж для жінок. Прогностична модель невдалого хірургічного лікування РВС була побудована на трьох факторах ризику: видалення кришталика (p = 0,046), ПВР стадії C (p = 0,039) і ступінь відшарування (p < 0,001) і мала велику прогностичну цінність (площа під ROC-кривою становила 0,8399). Визначення прогнозу погіршення і відсутності поліпшення стану через 1 рік після оперативного лікування також мало досить високі показники якості моделі (AUC = 0,817 і 0,907 відповідно).","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"36 7","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774311","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-04DOI: 10.22141/2309-8147.11.2.2023.334
O.O. Putienko, Y.O. Panchenko, S.Y. Mogilevskyy
Актуальність. Метою дослідження було провести оцінку функціональних результатів стану сітківки й зорового нерва після вітреоретинальних втручань із застосуванням тільки газової тампонади у хворих на проліферативну діабетичну ретинопатію (ПДР) з різними стадіями проліферативного процесу. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 48 хворих (48 очей) на ПДР з повною прозорістю вітреального вмісту через 2 місяці після операції. Показанням до вітректомії на 26 очах (54,2 %) був гемофтальм, екстрамакулярна епіретинальна мембрана (ЕРМ) без тракційного відшарування макули — I група. II група — 18 очей (37,5 %) з ЕРМ і тракційним відшаруванням макули і 4 ока (8,3 %) — з тракційно-регматогенним відшаруванням сітківки. Вітректомію виконували калібром 25 G за стандартною схемою. Результати. У пацієнтів, у яких до операції макула була прилеглою, гострота зору покращується в 92,3 % випадків, у випадках з тракційним відшаруванням макули — в 72,7 %. Товщина сітківки після вітректомії у хворих, у яких до операції макула була прилеглою, становить у середньому 206,0 ± 16,8 (без ознак макулярного набряку), стоншення шару нервових волокон в 1 секторі має місце в 16,6 % випадків. У пацієнтів із тракційним відшаруванням макули товщина сітківки в макулярній зоні після вітректомії становить у середньому 291,0 ± 108,7 (у 15 % випадків має місце макулярний набряк), стоншення шару нервових волокон спостерігається в 75 % випадків, переважно в 1 секторі (60 % випадків). Гострота зору значущо нижче при стоншенні шару нервових волокон одночасно верхнього і нижнього секторів (коефіцієнт кореляції R = 0,682; р = 0,031) і при стоншенні шару волокон у трьох секторах і більше (R = 0,713; р = 0,028). Висновки. Виконання вітректомії в ранньому терміні (з макулою, яка до операції була прилеглою) є головним чинником збереження високої функціональної активності сітківки й зорового нерва зі збереженням високих зорових функцій.
{"title":"Оцінка функціональних результатів, стану сітківки й зорового нерва після вітреоретинальних втручань із застосуванням газової тампонади у хворих на проліферативну діабетичну ретинопатію","authors":"O.O. Putienko, Y.O. Panchenko, S.Y. Mogilevskyy","doi":"10.22141/2309-8147.11.2.2023.334","DOIUrl":"https://doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.334","url":null,"abstract":"Актуальність. Метою дослідження було провести оцінку функціональних результатів стану сітківки й зорового нерва після вітреоретинальних втручань із застосуванням тільки газової тампонади у хворих на проліферативну діабетичну ретинопатію (ПДР) з різними стадіями проліферативного процесу. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 48 хворих (48 очей) на ПДР з повною прозорістю вітреального вмісту через 2 місяці після операції. Показанням до вітректомії на 26 очах (54,2 %) був гемофтальм, екстрамакулярна епіретинальна мембрана (ЕРМ) без тракційного відшарування макули — I група. II група — 18 очей (37,5 %) з ЕРМ і тракційним відшаруванням макули і 4 ока (8,3 %) — з тракційно-регматогенним відшаруванням сітківки. Вітректомію виконували калібром 25 G за стандартною схемою. Результати. У пацієнтів, у яких до операції макула була прилеглою, гострота зору покращується в 92,3 % випадків, у випадках з тракційним відшаруванням макули — в 72,7 %. Товщина сітківки після вітректомії у хворих, у яких до операції макула була прилеглою, становить у середньому 206,0 ± 16,8 (без ознак макулярного набряку), стоншення шару нервових волокон в 1 секторі має місце в 16,6 % випадків. У пацієнтів із тракційним відшаруванням макули товщина сітківки в макулярній зоні після вітректомії становить у середньому 291,0 ± 108,7 (у 15 % випадків має місце макулярний набряк), стоншення шару нервових волокон спостерігається в 75 % випадків, переважно в 1 секторі (60 % випадків). Гострота зору значущо нижче при стоншенні шару нервових волокон одночасно верхнього і нижнього секторів (коефіцієнт кореляції R = 0,682; р = 0,031) і при стоншенні шару волокон у трьох секторах і більше (R = 0,713; р = 0,028). Висновки. Виконання вітректомії в ранньому терміні (з макулою, яка до операції була прилеглою) є головним чинником збереження високої функціональної активності сітківки й зорового нерва зі збереженням високих зорових функцій.","PeriodicalId":479216,"journal":{"name":"Arhìv oftalʹmologìï Ukraïni","volume":"35 24","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135774168","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}